Деремела

Деремела — название народности, племени (1):

Тѣми тресну земля, и многи страны — Хинова, Литва, Ятвязи, Деремела и Половци сулици своя повръгоша, а главы своя подклониша подъ тыи мечи харалужныи. 32.

Ср. Г. Ильинский (Несколько конъектур к „Сл. о п. Иг.“. — „Slavia“, ч. 8, № 3, 1929, стр. 657): Автор сближает слово „Деремела“ с прусским или ятвяжским местным названием Dernme или Derne, Dernen + -ela (известный балтийск. уменьшит. суффикс). А. В. Соловьев (Политич. кругозор автора „Сл. о п. Иг.“. — „Историч. зап.“, т. 25, 1948, стр. 101—102): „Это, несомненно, литовское племя. ...В 1259 г. литовский король Миндовг дает крестоносцам Деновскую землю, называемую и Ятвязью, за исключением трех округов: Сентане, Дернен и Кресмен. «...земля Денове» в 1259 г. обнимала южную часть Судавии (т. е. земля ятвягов). В ней была область (и племя) Дернен (Дермне); от этой формы могло легко образоваться местное название Дермне-ле, а в русской огласовке оно произносилось (с соблюдением закона полногласия) как «Деремела». ...Можно установить, что область (и племя) Деремела находилась в пределах позднейшей Пруссии, в том ее юго-восточному углу, который подступал к Ломжинской и Сувалкской областям, именно к северу-востоку от линии городов Лык — Райгород... Итак, по нашему мнению, Деремела (Dernmele) — это название одной из южных волостей Ятвяжской земли, с которою столько воевали и Роман Мстиславич и его сын Даниил Галицкий“.

О. Прицак (Деремела — Бродники. — International Journal of slavic Linguistics and Poetics. IX, 1965, стр. 91—95): „Від. согд. запозичення *därmän ‘брід’ форма на означення походження осіб творилася через додання одного із колективных суфіксів, напр. (l), отже *Därmäl у мові торків мусіло мати значення ‘людина (люди) із броду, т. є. Бродник(и)’. В XI ст. закон повноголосу ще був діючим на Русі; торкське *därmäl сприймалося як Деремел-. У староруській мові втішався великою продуктивністтю колективний суфікс -а на означення племінної приналежности: Муром-а, Мещер-а, Корѣл-а, Угр-а, Печер-а і т. д. Очевидно, названий суфікс засвідчений теж і в назві Деремел-а. Такто загадочне Деремела Слова виясняється як Торкське означення для Бродників. ...Назва Бродники засвідчена в жерелах від половини XII до половини XIII ст. Її знають не тільки наши літописи (під рр. 1147, 1216, 1223), але угорські, папські та візантійські жерела. На жаль усі відомості про них тільки фрагментарні. Одне є певне: вони — хоч і входили у склад населення половецького поля — мали свою окрему організацію. Недаром угорські документи половини XIII ст. окреслювали наш степ як Cumania et Brodnic terra illa vicina. Вони мусіли бути христіяни (але не католики!); в одному епізоді повісти про битву на р. Калки (1223 р.) їх вождь Плоскиня для підкріплення свого слова цілує хрест руським князям. Нам відомі два центри поселення Бродників, один на східній, а другий на західній окраїні південної Русі. Східні Бродники засвідчені нпр. у ... описі Калкської битви, із якого виходить, що вони жили на Подонню, біля Донецьких бродів та торговельного «залозного» шляху. Західні Бродники згадуються в угорських, папських та візантійських жерелах. Вони жили в Подунав’ю, тобто на території поміж нижним Дністром і Дунаєм. Там було скупчення торговельних центрів положених на бродах рік, як нпр. Черн (на Дністрі), Яський торг (на Пруті), Романів торг (при усті р. Молдави в Серет), Малий Галич (на Дунаї), або при усті великих рік, як Білгород у лимані Дністра. ...у т. зв. «Таємній історії Монголів» із 1240 р. названі два мужі, оба не властиві Монголи (согдійське похождення принаймні другого із них цілком можливе), що мали прізвище darmala, яке досі не можна було пояснити: Ĵöči (darmala (§§ 128, 201); Qa’atai darmala (§§ 102, 105, 111, 112).“

◊ Деремела — им. пад. ед. ч.