поділити
1подѣлити — Поделить подѣлити (2) 1. Разделить на части, распределить между кем л.: [Нъ рекосте (Игорь и Всеволод): Мужаимѣся сами, преднюю славу сами похытимь, а заднюю ся сами подѣлимь. 27]. Нъ уже, княже Игорю, утръпѣ солнцю свѣтъ, а древо не бологомъ… …
2подѣлити — ПОДѢЛ|ИТИ (5*), Ю, ИТЬ гл. Оделить, наделить когол. чемл.: а тѣмь серебро(м) подѣли бра(т)ю свою. поченъ ѿ старѣиши(х) и до менши(х). ЛЛ 1377, 104 (1144); а дастъ ми б҃ъ с҃на и кнѧгини мо˫а подѣли(т) его возмѧ по части ѹ болшиѣ его братьи. Гр… …
3поділити — дієслово доконаного виду …
4поділити — див. поділяти …
5поділ — I п оділ у, ч. 1) Дія за знач. поділити, поділяти 1). 2) Дія і стан за знач. поділятися 1). || біол. Процес безстатевого розмноження рослинних і тваринних клітин. •• По/діл кліти/н процес утворення із однієї клітини двох, або більше нових клітин …
6поділятися — я/юся, я/єшся, недок., поділи/тися, ділю/ся, ді/лишся, док. 1) Розпадатися, роз єднуватися на частини. || Втрачати цілість унаслідок розподілу. || Давати відгалуження; розгалужуватися. || Розпадатися на групи, угруповання і т. ін. || Не збігатися …
7поділений — а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до поділити. || поді/лено, безос. присудк. сл …
8поділення — я, с. Дія за знач. поділити …
9подільний — а, е. Який можна поділити, який ділиться …
10поділяти — я/ю, я/єш, недок., поділи/ти, ділю/, ді/лиш, док., перех. 1) Ділити що небудь на частини. || Відмежовувати, роз єднувати собою що небудь. || Бути межею між частинами чого небудь. || Розподіляти що небудь між кимсь. || тільки док., кого, розм.… …
