подѣлити

подѣлити
Поделить — подѣлити (2)
1. Разделить на части, распределить между кем-л.:

[Нъ рекосте (Игорь и Всеволод): Мужаимѣся сами, преднюю славу сами похытимь, а заднюю ся сами подѣлимь. 27]. Нъ уже, княже Игорю, утръпѣ солнцю свѣтъ, а древо не бологомъ листвіе срони: по Росі и по Сули гради подѣлиша. 32.

1169: А новгородци вси бяху за острогомъ, не можаху бо противу ихъ стати, но токмо плакахуся кождо себѣ, видяще свою погибель, понеже бо суздалци и улицы поделиша на своя грады. Псков. 2 лет., 20 (XV в.). 1398: А двиньскии воеводы Иванъ и Кононъ съ своими другы волости новгородскыи и бояръ новгородскых подѣлиша собѣ на чясти. Новг. 1 лет. (Комис.), 391—392 (XV в.).

2. Оделить, наделить кого-л.

1144: И да Володимеръ Всеволоду тысячю гривен серебра и двѣстѣ. Тѣмь бо и бяшеть умолилъ, и уверни ему Всеволодъ Ушицю и Микулинъ, еже бѣ заялъ; а тѣмь серебром подѣли братью свою, поченъ от старѣиших и до менших. Лавр. лет., 312 (1377 г.). А по грѣхомъ которого сына моего богъ отъиметъ, и княгини моя подѣлитъ того удѣломъ сыновъ моихъ; которому что дастъ, то тому и есть, а дѣти мои изъ се воли не вымуть. Духов. грам. Дм. Ив. СГГД, I, 60 (1389 г.). А дастъ ми богъ сына, и княгини моя подѣлитъ его, возмя по части у болшиѣ его братьи. Там же.

◊ Подѣлимь — 1-е л. мн. ч. буд. вр.; подѣлиша — 3-е л. мн. ч. аориста.

Словарь-справочник "Слова о полку Игореве": в 6 выпусках / АН СССР. Ин-т рус. лит. (Пушкин. Дом); Ин-т рус. яз; — Л.: Наука. Ленингр. отд-ние, 1965—1984

Игры ⚽ Нужно сделать НИР?

Полезное


Смотреть что такое "подѣлити" в других словарях:

  • подѣлити — ПОДѢЛ|ИТИ (5*), Ю, ИТЬ гл. Оделить, наделить когол. чемл.: а тѣмь серебро(м) подѣли бра(т)ю свою. поченъ ѿ старѣиши(х) и до менши(х). ЛЛ 1377, 104 (1144); а дастъ ми б҃ъ с҃на и кнѧгини мо˫а подѣли(т) его возмѧ по части ѹ болшиѣ его братьи. Гр… …   Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)

  • поділити — дієслово доконаного виду …   Орфографічний словник української мови

  • поділити — див. поділяти …   Український тлумачний словник

  • поділ — I п оділ у, ч. 1) Дія за знач. поділити, поділяти 1). 2) Дія і стан за знач. поділятися 1). || біол. Процес безстатевого розмноження рослинних і тваринних клітин. •• По/діл кліти/н процес утворення із однієї клітини двох, або більше нових клітин …   Український тлумачний словник

  • поділятися — я/юся, я/єшся, недок., поділи/тися, ділю/ся, ді/лишся, док. 1) Розпадатися, роз єднуватися на частини. || Втрачати цілість унаслідок розподілу. || Давати відгалуження; розгалужуватися. || Розпадатися на групи, угруповання і т. ін. || Не збігатися …   Український тлумачний словник

  • поділений — а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до поділити. || поді/лено, безос. присудк. сл …   Український тлумачний словник

  • поділення — я, с. Дія за знач. поділити …   Український тлумачний словник

  • подільний — а, е. Який можна поділити, який ділиться …   Український тлумачний словник

  • поділяти — я/ю, я/єш, недок., поділи/ти, ділю/, ді/лиш, док., перех. 1) Ділити що небудь на частини. || Відмежовувати, роз єднувати собою що небудь. || Бути межею між частинами чого небудь. || Розподіляти що небудь між кимсь. || тільки док., кого, розм.… …   Український тлумачний словник

  • ділити — I (роз єднувати на частини), поділяти, поділити, розділяти, розділити, членувати, розчленовувати, розчленувати, розщеплювати, розщепити, розтинати, розітнути, розбивати, розбити, паювати, шматувати, розшматовувати, розшматувати; роздвоювати,… …   Словник синонімів української мови


Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»