давати право
1давати — I = дати 1) (комусь особисто, до рук), подавати, подати; вручати, вручити (в офіційній, урочистій обстановці); передавати, передати (від однієї особи до іншої); роздавати, роздати (кільком, багатьом); віддавати, віддати (перев. повертаючи узяте,… …
2дозволяти — дозволити (кому що давати згоду на здійснення чогось), допускати, допустити (кого), давати право, дати право, підпускати, підпустити (до чого), припускати, припустити (кого що), призволяти, призволити, благословляти, благословити (кого на що);… …
3глейтовати — давати охоронний лист, право на вільний проїзд …
4Феодор Иоаннович — (род. 31 мая 1557 г., † 7 января 1598 г.) сын царя Иоанна Васильевича Грозного и супруги его, Анастасии Романовны Захарьиной Юрьевой; царь Московский и всея Руси с 19 марта 1584 г. и последний представитель Московских великих князей… …
5Крестьяне — Содержание: 1) К. в Западной Европе. 2) История К. в России до освобождения (1861). 3) Экономическое положение К. после освобождения. 4) Современное административное устройство К. I. К. в Западной Европе. Судьбы крестьянского или земледельческого …
6Раскол — (об отличии его от ереси см. Ересь). I. Научная разработка вопроса о расколе. Значение раскола в русской жизни. Р., у самих раскольников называемый старообрядством, староверием, возник в половине XVII века; научное исследование его началось,… …
7Смутное время — Определение С. времени и его причины Конец XVI и начало XVII вв. ознаменованы в русской истории смутой. Начавшаяся вверху, она быстро спустилась вниз, захватила все слои московского общества и поставила государство на край гибели. Смута… …
8Дмитрий Юрьевич Шемяка — В Википедии есть статьи о других людях с именем Дмитрий Юрьевич. Дмитрий Юрьевич Шемяка …
9відкривати — а/ю, а/єш, недок., відкри/ти, и/ю, и/єш, док., перех. 1) Піднімаючи або знімаючи те, чим закрите, накрите щось, робити вільним доступ усередину чого небудь. || Забирати те, що прикриває або закриває, затуляє кого , що небудь. || Зсуваючись у той… …
10дозволяти — я/ю, я/єш, недок., дозво/лити, лю, лиш, док. і перех., з інфін. 1) Давати згоду, дозвіл, право на здійснення чого небудь. •• Дозволя/ти (дозво/лити) собі/ а) (перев. із сл. забагато, занадто і т. ін.) поводити себе не зовсім пристойно,… …
