ржати

ржати
Ржать — ржати (1)
1. Издавать ржание (о лошадях):

Комони ржуть за Сулою — звенить слава въ Кыевѣ. 7.

И рече ми: Акире! исправи ми се слово: како оже твоего князя ориве ржють на Адорскои и Наливс[тѣи] землѣ, то нашя кобыль жеребята измещуть на сеи землѣ. Пов. об Акире, 193 (XV в. ← XI—XII вв.). Кони ржуть на Москвѣ, бубны бьють на Коломнѣ, трубы трубят в Серпуховѣ, звенить слава по всеи земли Руссьскои. Задон. К-Б, 548 (XV в. ← XIV в.). Конь на яждение, яко другъ зазривъ, под всяцем яздящим ржет. Библ. Генн., Сирах., XXXIII, 6 (1499 г.).

Ржетъ конь к печали, ногою топает к погонке. Послов. Сим., 137. Как этая тут Марья лебедь белая, / Выходит тут она ко белу шатру, / Как у того шатра белополотняна / Стоит-то тут, увидал ю добрый конь, / Как начал ржать да ещё копьём-то (вместо: копытом, — примеч. изд.) мять / Во матушку-ту во сыру землю. Онеж. былины Гильф., I, 363. По долині воли ревуть: ой чому-ж то не коні ржуть? — / Коні ворониї, коні випряжниї! Ант. и Драг. Истор. пес. малор. нар., I, 144. Зозуля лѣтала над ним (убитым в бою казаком, — В. В.), куючи, / Коники ржали, єго везучи, / Колеса скрипѣли, под ним котючи. Головацк. Галицк. нар. песни, I, 25. Коник и ржець, / Войны чуець; Солдаты пяюць, / На войну идуц, Шейн. Белор. сб., I, 1, 208.
Ср. Даль (ТСЖВЯ): Ржать — реветь, кричать конским голосом, рычать по-лошадиному. Гринченко (Сл. укр. мови): Ржати — ржать. Коники ржали його везучи.
2. Греметь.

Взоржа земля, яко человѣкомъ умирати от гласа того, и ржа восмь дьнеи. Лет. врем. и знам. Срезн. Матер., III, 204.

◊ Ржуть — 3-е л. мн. ч. наст. вр.

Словарь-справочник "Слова о полку Игореве": в 6 выпусках / АН СССР. Ин-т рус. лит. (Пушкин. Дом); Ин-т рус. яз; — Л.: Наука. Ленингр. отд-ние, 1965—1984

Игры ⚽ Нужно решить контрольную?

Полезное


Смотреть что такое "ржати" в других словарях:

  • ржати — див. іржати …   Український тлумачний словник

  • іржати — иржати 1) (видавати специфічні звуки про коня), ржати, гигота[і]ти 2) див. сміятися 1) …   Словник синонімів української мови

  • іржати — рідше ржа/ти, іржу/ (ржу), ірже/ш (ржеш), недок. 1) Кричати (про коня). || безос. 2) перен., зневажл. Голосно, нестримно сміятися, реготатися …   Український тлумачний словник

  • іржати — [іржа/тие] жу/, же/ш, жеимо/, жеите/; нак. жи/, ж і/т …   Орфоепічний словник української мови

  • іржати — дієслово недоконаного виду …   Орфографічний словник української мови

  • ржати — дієслово недоконаного виду …   Орфографічний словник української мови

  • заіржати — і заржа/ти, жу/, же/ш, док. 1) Почати іржати, ржати (про коней). 2) перен., розм. Голосно, нестримно зареготати …   Український тлумачний словник

  • проіржати — і проржа/ти, ржу/, рже/ш. Док. до іржати, ржати …   Український тлумачний словник

  • заіржати — [заіржа/тие] жу/, жи/ш, жеимо/, жеите/; нак. жи/, ж і/т …   Орфоепічний словник української мови

  • заіржати — дієслово доконаного виду …   Орфографічний словник української мови


Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»