ранити

ранити
Ранить — ранити (1)
1. Нанести рану:

Ты буи Рюриче и Давыде! ...Не ваю ли храбрая дружина рыкаютъ акы тури, ранены саблями калеными на полѣ незнаемѣ? 29.

1185: Тогда же на полъчи Кончакъ поручися по свата Игоря, зане бяшеть раненъ. Ипат. лет., 644 (XV в.). Аще кто друга ранить, а хромоты на телѣ не будеть, полуторы гривны серебра платити. Смол. грам. 1229 г., 36. 1226: Оттуда же приде (король) ко Кремянцю и бися подъ Кремянцем, и много угоръ избиша и раниша. Ипат. лет., 749 (XV в.). 1291: И поиде (Лев) к Тынцю и бишася у него крѣпко, одва города не взяша. Мнозии горожани от нихъ избити быша, а друзии ранени, а свои вси цѣлѣ быша. Там же, 935. 1471: И биша их (новгородцев) москвичи в погоню от Солци и до Мшаги рекы, и овых посѣкоша, овых раниша. Псков. 2 лет., 55 (XV в.).

|| Перен. Причинить (причинять) душевную боль, муку.

Чьто ли глаголю о домашниихъ зълыихъ, идеже и само се ны тѣло, еже ны е вьсего своеѣ, и любѣе, другоици и то ны е ратьно, и съгрѣшауштемъ ны ратьствуеть огньмь, и язями, и болѣзньми отъмьштая, и работьное тѣло владыкы душу ранить съгрѣшивъшу. Изб. Св. 1073 г. (Бод.), 174.

2. Наказывать, испытывать побоями.

Благодаримъ господа бога нашего, иже искушаеть ны. Помянѣте, колико искушааше Авраама, и Исаака, и Иакова; и раждеже на искусъ сердца ихъ, яко въ наказание ранить господь приближауштаяся къ нему. Изб. Св. 1073 г., 65. Сиа рекь, повелѣ добляго исповѣдника Евгениа мучащимъ предати и ранити его даже до 500 ранъ. Ж. Артемия, 195 (XVI в.).

◊ Ранены — крат. страд. прич. им. пад. мн. ч. м. р.

Словарь-справочник "Слова о полку Игореве": в 6 выпусках / АН СССР. Ин-т рус. лит. (Пушкин. Дом); Ин-т рус. яз; — Л.: Наука. Ленингр. отд-ние, 1965—1984

Игры ⚽ Поможем решить контрольную работу

Полезное


Смотреть что такое "ранити" в других словарях:

  • ранити — ню, ниш, недок. і док., перех. 1) Заподіювати, робити кому небудь рану, рани (у 1 знач.). || безос. || перен. Пошкоджувати (перев. рослини). 2) перен. Завдавати душевного болю, моральних страждань, примушувати переживати, хвилюватися …   Український тлумачний словник

  • ранити — (заподіювати комусь рану, рани; перев. рослини пошкоджувати), зранювати, зранити, у[в]ражати, у[в]разити; різати, розрізувати, розрізати, підрізувати, підрізати, підрізати, розтинати, розтяти, розітнути, розсікати, розсікти, сікти, підсікати,… …   Словник синонімів української мови

  • ранити — дієслово недоконаного і доконаного виду …   Орфографічний словник української мови

  • ранити — раню, ниш, Гж. Робити кому небудь рану; завдавати душевних страждань …   Словник лемківскої говірки

  • язвити — ранити …   Зведений словник застарілих та маловживаних слів

  • кусати — а/ю, а/єш, недок. 1) перех. Ранити, устромляючи зуби, захоплюючи клювом і т. ін. || Здавлювати, захоплюючи зубами. || Ранити жалом або хоботком (про комах). || перен. Завдавати болю, образи; уражати. 2) перех. Відокремлювати невеликі частинки… …   Український тлумачний словник

  • підколювати — юю, юєш, недок., підколо/ти, колю/, ко/леш, док., перех. 1) Прикріплювати, приколюючи одне до одного або до чого небудь. 2) розм. Ранити себе, наколовшись на що небудь. Підколоти ногу. || Колючи чим небудь, убивати або ранити кого небудь …   Український тлумачний словник

  • різати — рі/жу, рі/жеш, недок. 1) перех. Чим небудь, перев. гострим, розділяти щось на частини, подрібнювати або відокремлювати частину від цілого. || Ранити людину, частини її тіла (про щось гостре або чимсь гострим). || розм. Зрізувати, відрізати що… …   Український тлумачний словник

  • жалити — жалю/, жа/лиш, недок., перех. і без додатка. Викликати відчуття жару, свербежу, колючи чим небудь отруйним. || Колоти, ранити, впиваючись жалом …   Український тлумачний словник

  • закривавлювати — юю, юєш, недок., закрива/вити, влю, виш; мн. закрива/влять; док., перех. Заливати, покривати, забризкувати кров ю. || Ранити, травмувати до крові …   Український тлумачний словник


Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»