y довёл x-a
81довішуваний — дієприкметник …
82довішувати — дієслово недоконаного виду …
83довіюваний — дієприкметник …
84довіювати — дієслово недоконаного виду …
85довіюватися — дієслово недоконаного виду …
86довіяний — дієприкметник …
87довіяти — дієслово доконаного виду …
88довірчий — а, е. 1) рідко. Який виявляє, виражає довір я кому , чому небудь, ґрунтується на довір ї. Довірчий тон. 2) юр. Який дає право діяти від імені особи, що видала довіреність. Довірчий документ. •• Дові/рча вла/сність (траст) система майнових і (або) …
89довірений — а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до довірити 2). 2) у знач. прикм. Наділений чиїм небудь довір ям. || у знач. ім. дові/рений, ного, ч. Той, хто користується чиїм небудь довір ям і діє за його дорученням. •• Дові/рена осо/ба а) у період виборчих… …
90довідний — а/, е/. 1) Який служить для доводу, підтвердження якоїсь істини. Довідний аргумент. Довідний приклад. 2) Який може бути доведений. Довідне положення …