y довёл x-a
101довічний — а, е. 1) Який не має початку і кінця; споконвічний, одвічний. 2) Який існує постійно, не зникає; вічний. || Не обмежений яким небудь строком; безстроковий. || Який до кінця життя займається однією справою. || Який продовжується, триває до кінця… …
102довіювати — юю, юєш і довіва/ти, а/ю, а/єш, недок., дові/яти, і/ю, і/єш, док. 1) перех. і без додатка. Закінчувати віяти (у 4 знач.) що небудь; віяти до кінця, до певного строку, певної межі. 2) неперех. Віючи, досягати чого небудь, якого небудь місця …
103довірливий — (який легко довіряє, схильний довіряти), легковірний, наївний, простакуватий …
104довірити — вірям, віряш, Рс. Опускатись на чиюсь вірність, довіряти кому небудь когось або щось, виявити довір я комусь …
105довівати — див. довіювати …
106довіватися — а/ється, недок. Пас. до довівати …
107довідати — див. довідувати …
108довідатися — див. довідуватися …
109довідка — и, ж. 1) Відомості, що їх одержує або подає хто небудь. •• На до/відки дізнатися, довідатися про кого , що небудь. 2) Документ із стислими відомостями про кого , що небудь …
110довідковий — а, е. Признач. для одержання і давання довідок …