істотні

  • 11якнайістотніший — прикметник, найвищий ступінь …

    Орфографічний словник української мови

  • 12визначення — я, с. 1) Дія за знач. визначити 1 4). 2) Формулювання, вислів, у якому розкривається зміст чого небудь, його істотні ознаки …

    Український тлумачний словник

  • 13вістря — я, с. 1) Тонкий, загострений або звужений кінець якогось предмета. 2) Гострий, різальний бік якого небудь знаряддя; лезо. 3) перен. Найістотніша частина чогось, спрямована на боротьбу проти чогось. •• На ві/стрі ножа/ (бу/ти, знахо/дитися і т. ін …

    Український тлумачний словник

  • 14дефініція — ї, ж. Стисле логічне визначення, яке містить найістотніші ознаки визначуваного поняття …

    Український тлумачний словник

  • 15енциклопедія — ї, ж. Науковий довідник, що об єднує найістотніші відомості з усіх галузей знань чи якої небудь однієї галузі, розміщених в алфавітному або тематичному порядку (зазвичай багатотомне видання) …

    Український тлумачний словник

  • 16єство — а/, с. 1) Сукупність усіх фізичних і душевних сил та властивостей людини. 2) книжн., рідко. Живий організм. 3) книжн., рідко. Найголовніше і найістотніше в чому небудь; суть чогось …

    Український тлумачний словник

  • 17нецентральний — а, е. 1) Який не розташований у центрі (у 2 знач.); який не є центром чогось, основним у чомусь. 2) Не керівний, не головний. || Який не зосереджує в собі основні функції, не об єднує та не координує яку небудь діяльність. 3) Не основний, не… …

    Український тлумачний словник

  • 18порочний — а, е. 1) Який має різні пороки, відзначається розпусною поведінкою; розпусний. 2) Який має істотні вади. •• Поро/чна пра/ктика діяльність, що не відповідає ніяким нормам і веде до негативних результатів …

    Український тлумачний словник

  • 19публічний — а, е. 1) Який відбувається в присутності публіки, людей; прилюдний. •• Публі/чна акціоне/рна компа/нія акціонерна компанія, акції якої продаються на фондовій біржі вільно, відкрито, без обмежень. Публі/чна бібліоте/ка загальнодоступна бібліотека …

    Український тлумачний словник

  • 20рішучий — а, е. 1) Сміливий, непохитний у своїх рішеннях, діях, вчинках. || Який виражає сміливість, непохитність людини, свідчить про її впевненість, твердість характеру і т. ін. 2) Дуже наполегливий, сильний, енергійний, завзятий. || Який виражає різке… …

    Український тлумачний словник