якусь справу
11вправа — и, ж. 1) Розвиток певних якостей, навичок постійною, систематичною роботою. || Спроба опанувати якусь справу, набути певного вміння. 2) Спеціальне завдання, що виконується для набуття певних навичок або закріплення наявних знань …
12зв'язуватися — уюся, уєшся, недок., зв яза/тися, зв яжу/ся, зв я/жешся, док. 1) Прикріплюватися один до одного чим небудь. 2) Установлювати зв язок із ким небудь на відстані за допомогою різних засобів зв язку. 3) Вступати у ділові, офіційні і т. ін. зв язки,… …
13зривник — а, ч., розм. Той, хто зриває якусь справу, роботу, заважає здійсненню або функціонуванню чогось …
14метушитися — шу/ся, ши/шся, недок. Рухатися безладно, похапливо або заклопотано; робити що небудь, поратися, порядкувати поспішно. || біля (коло) чого, з чим. Робити якусь справу, що потребує багато клопоту, зусиль; клопотатися …
15первенець — нця, ч. 1) Перша, найстарша дитина у шлюбі. 2) Той, хто першим затіває, започатковує якусь справу. 3) Те, що з явилося або створене першим у часі серед йому подібних …
16приступати — а/ю, а/єш, недок., приступи/ти, ступлю/, сту/пиш; мн. присту/плять; док. 1) до чого, з інфін. і без додатка. Починати що небудь робити, братися за якусь справу, роботу і т. ін. 2) до кого – чого і без додатка, розм. Наближатися, близько підходити …
17спускати — а/ю, а/єш, недок., спусти/ти, спущу/, спу/стиш, док. 1) перех. Переміщати зверху вниз; опускати. || Різко опускаючи, вдаряти. || Зсаджуючи, знімаючи кого , що небудь (з плечей, рук, коня і т. ін.), ставити або класти десь. || Звозити кого , що… …
18товариш — а, ч. 1) Людина, яка спільно з ким небудь виконує якусь справу, бере участь у якихсь діях, співучасник чого небудь; компаньйон, спільник. || Член якого небудь товариства. || перен. Про того, хто є супутником людини або про те, що супроводжує її в …
19тямущий — а, е. Здатний добре й швидко міркувати, осмислювати, розуміти що небудь; кмітливий. || Який гарно розуміється на чому небудь, добре знає якусь справу. || Який виражає розуміння чогось …
20угробити — (вгро/бити), блю, биш, док.; угро/блювати (вгро/блювати), юю, юєш, недок.; мн. угро/блять; перех., розм. 1) Убити, довести до смерті. 2) перен. Завдати чому небудь значного пошкодження; вивести що небудь з ладу, виявитися винуватцем пошкодження.… …
