який чергує

  • 1Великая Лепетиха — Эта статья или раздел нуждается в переработке. Пожалуйста, улучшите статью в соответствии с правилами написания статей …

    Википедия

  • 2черговий — а/, е/. 1) Який слідує за попереднім у певній послідовності, є наступним щодо черговості. 2) Який виконує в порядку черговості які небудь обов язки. || у знач. ім. чергови/й, во/го, ч.; чергова/, во/ї, ж. Той (та), хто чергує. 3) Який проводиться …

    Український тлумачний словник

  • 3Письмо запорожцев турецкому султану — Внимание! Данная страница или раздел содержит ненормативную лексику …

    Википедия

  • 4займати — а/ю, а/єш, недок., зайня/ти і діал. займи/ти, займу/, за/ймеш, док., перех. 1) Брати, обирати що небудь для користування, закріплювати за собою або за кимсь; розташовуватися де небудь. || Захоплювати який небудь населений пункт, територію,… …

    Український тлумачний словник

  • 5закритий — а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до закрити. || закри/то, безос. присудк. сл. 2) у знач. прикм.Невидимий, прихований. •• Закри/ті пошко/дження мед. пошкодження, що не супроводжуються порушенням цілісності зовнішніх покривів тіла: струси, синці… …

    Український тлумачний словник

  • 6позачерговий — а, е. Який порушує чергу, послідовність; який відбувається, проводиться, робиться поза чергою, поза встановленим терміном …

    Український тлумачний словник

  • 7Овручский район Житомирской области — Овручский район Овруцький район Герб Страна Украина Статус район Входит в Житомирскую область Административный центр Овруч Официальный язык …

    Википедия

  • 8першочерговий — а, е. Який має бути виконаний, здійснений у першу чергу, перед усім іншим; невідкладний. || у сполуч. зі сл. вага, важливість і т. ін. Найбільший …

    Український тлумачний словник

  • 9черга — че/рги/, ж. 1) Певна послідовність, порядок у діях, русі, прямуванні, слідуванні кого , чого небудь. Дотримувати черги. || Одна з ланок, частин чого небудь цілого, що має з являтися, вступати в дію у визначеній послідовності. || Чиє небудь місце… …

    Український тлумачний словник

  • 10мурування — 1. Процес зведення стін. Прийнято розрізняти два основні типи стіни, який вона набуває після мурування: пластичний (живописний) кладка з цегли або каменів покривається шаром штукатурки, стуку, ґрунту тощо; тектонічний квадри каменів або ряди… …

    Архітектура і монументальне мистецтво