юридична фікція

  • 61водокористувач — а/, ч. Громадянин або юридична особа, яким надані права користування водними об єктами …

    Український тлумачний словник

  • 62гарантія — ї, ж. Порука в чомусь, забезпечення чого небудь. || Передбачене законом чи певною угодою зобов язання, за яким юридична чи фізична особа відповідає перед кредиторами у разі невиконання боржником своїх зобов язань. || чого. Умови, що забезпечують… …

    Український тлумачний словник

  • 63група — и, ж. 1) Кілька осіб, тварин або предметів, що знаходяться разом, близько один біля одного. 2) Сукупність предметів, речовин, явищ і т. ін., внутрішньо об єднаних на основі спільності, подібності властивостей, ознак і т. ін. •• Гру/па кро/ві… …

    Український тлумачний словник

  • 64дебітор — а, ч., бухг. 1) Те саме, що боржник. 2) Юридична чи фізична особа, яка має грошову або майнову заборгованість підприємству, організації чи установі. •• Неплатоспромо/жний дебіто/р дебітор, визнаний судовими органами неплатоспроможним …

    Український тлумачний словник

  • 65декларант — а, ч. Юридична чи фізична особа, яка здійснює декларування товарів або інших предметів …

    Український тлумачний словник

  • 66декриміналізація — ї, ж. Юридична перекваліфікація частини кримінально караних вчинків …

    Український тлумачний словник

  • 67депонент — а, ч. 1) Те саме, що депозитор. 2) Особа, якій має бути виплачена установою або підприємством певна сума, не сплачена в належний строк. 3) Зберігання грошей, цінних паперів тощо за певними правилами. 4) Юридична чи фізична особа, яка користується …

    Український тлумачний словник

  • 68дистриб'ютор — а, ч. 1) Підприємство, яке здійснює від імені фірми виготовлювача збут та гарантійне обслуговування товару. || Оптовий торгівець, підприємець або фірма, які займаються збутом продукції. || Юридична особа чи громадянин, яким надається виключне або …

    Український тлумачний словник

  • 69довірений — а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до довірити 2). 2) у знач. прикм. Наділений чиїм небудь довір ям. || у знач. ім. дові/рений, ного, ч. Той, хто користується чиїм небудь довір ям і діє за його дорученням. •• Дові/рена осо/ба а) у період виборчих… …

    Український тлумачний словник

  • 70довіритель — я, ч., юр. 1) Той, хто видав кому небудь довіреність. 2) Сторона договору доручення, фізична чи юридична особа, що довіряє виконання певних юридично значимих дій іншій особі (повіреному) від імені і за рахунок першого …

    Український тлумачний словник