щебетати
21прощебетати — ечу/, е/чеш, док. 1) неперех. Видати щебет. 2) перех., перен. Примовити дзвінко і швидко. 3) неперех. Щебетати якийсь час …
22розтьохкатися — аюся, аєшся, док., розм. Почати безугавно співати, щебетати (про птахів). || перен., жарт. Почавши говорити, захопитися розмовою (про людей) …
23розщебетатися — ечу/ся, е/чешся, док. Почати довго щебетати. || Сповнитися щебетанням …
24цвірінькати — аю, аєш, недок. 1) Видавати звуки цвірінь цвірінь (про горобців та деяких інших птахів); щебетати. 2) Видавати характерні тріскотливі звуки (про цвіркунів, коників); сюрчати. || Про подібні звуки, утворювані різними предметами, інструментами. 3)… …
25цвірчати — чу/, чи/ш, недок. 1) Видавати характерні тріскотливі звуки (про цвіркунів, коників); сюрчати. 2) Видавати звуки цвірінь цвірінь (про горобців та деяких інших пташок); щебетати. || Видавати характерні звуки, схожі на щебет птахів (про предмети) …
26чиргикати — аю, аєш, недок., перех. і неперех., виг., розм. 1) Проводити чим небудь гострим (пилкою, ножем) по твердому предмету, створюючи деренчливі звуки. || Тручись об тверду поверхню, утворювати такі звуки. 2) Те саме, що щебетати 1) …
27щебетання — я, с. Дія за знач. щебетати і звуки, утворювані цією дією …
28щебетіти — ечу/, е/чеш, недок., діал. Щебетати …
29щебетнути — ну/, не/ш, док. Однокр. до щебетати …
30розмовляти — 1) (усно обмінюватися думками, вести розмову), говорити, бесідувати, балакати; переговорюватися (з ким, між ким); гомоніти (тихо, приглушено); гала(й)кати, галайкота[і]ти (голосно); щебетати (перев. про жінок і дітей швидко і жваво) Пор. базікати …