чуйний
1чуйний — чу/йна/, чу/йне/. 1) Який швидко й легко сприймає що небудь за допомогою органів чуття (слуху, нюху і т. ін.). || діал. Який прийшов до пам яті, опритомнів. •• Чу/йни/й сон неглибокий, сторожкий сон. 2) Те саме, що чулий 3). 3) Те саме, що… …
2чуйний — прикметник …
3людяний — 1) (уважний, чуйний до інших людей), гуманний, щирий, чуйний, добросердечний, людський, люд(ин)олюбний Пор. доброзичливий 2) див. щирий …
4добросердий — а, е. Який має добре серце; лагідний і чуйний до людей. || Який виражає добре, лагідне, чуйне ставлення до людей …
5задушевний — а, е. Пройнятий щирістю, сердечною теплотою, відвертістю. || Приязний, чуйний, добрий (про людину). Задушевний хлопець. || Особистий, інтимний …
6сердечний — а, е. 1) Прикм. до серце 1). || Пов язаний з хворобами серця; серцевий. || Признач. для лікування серця; серцевий. 2) Стос. до серця (у 2 знач.), пов язаний із почуттями, настроями, переживаннями людини. •• Серде/чна ра/на перен. душевний біль,… …
7сердобольний — а, е, розм. Який вболіває за когось, співчуває чужому горю, нещастю; жалісливий, чуйний …
8співчутливий — а, е. 1) Який зі співчуттям ставиться до інших; чуйний. 2) Який виражає співчуття, доброзичливе, прихильне ставлення. || Сповнений співчуття, чуйності …
9чуйненький — а, е. Пестл. до чуйний 1), 2) …
10чуйно — Присл. до чуйний. || Те саме, що пильно …
- 1
- 2