харчуватися
1харчуватися — у/юся, у/єшся, недок. 1) Задовольняти потребу організму в їжі, годувати себе; їсти. || Їсти в кого небудь, одержувати їжу у когось, десь. 2) Годуватися (про тварин). || Діставати, здобувати собі їжу …
2харчуватися — [харчува/тиес а] у/йус а, у/йеіс :а, у/йеіц :а, у/йуц :а …
3харчуватися — 1) (задовольняти потребу організму в їжі, годувати себе), їсти, годуватися, живитися Пор. їсти, споживати I 2) (одержувати їжу, їсти в когось, десь), годуватися, столуватися …
4харчуватися — дієслово недоконаного виду …
5їсти — I (приймати їжу), споживати, спожити, живитися, у[в]живати, у[в]жити, поживлятися, поживитися, кусати, жувати, ремиґати, трапезувати, їстоньки незм., їсточки незм.; припадати, припасти (до чого); наминати, у[в]минати, у[в]м яти, молотити, рубати …
6годуватися — у/юся, у/єшся, недок. 1) Приймати їжу; харчуватися. || Приймати корм (про тварин). 2) Добувати засоби до існування. 3) Пас. до годувати 1) …
7еврифаг — а, ч. Той, хто здатний харчуватися різноманітною їжею тваринного та рослинного походження …
8еврифагія — ї, ж. Характерна для людини та деяких видів тварин здатність харчуватися різноманітною їжею тваринного та рослинного походження …
9живитися — живлю/ся, жи/вишся; мн. жи/вляться; недок. 1) Забезпечувати свій організм поживними речовинами; харчуватися. || Їсти. || чим. Уживати в їжу, споживати. 2) біол. Засвоювати необхідні для організму поживні речовини. 3) Забезпечуватися тим,… …
10заноситися — I зан оситися о/шуся, о/сишся, недок., занести/ся, су/ся, се/шся, док. 1) Підніматися високо вгору. 2) перен., розм. Чванитися, хизуватися, виявляти погорду перед ким небудь. 3) тільки недок., на що, безос., діал. За якимись ознаками, прикметами… …
