хазяїн
51носійство — а, с.: •• Носі/йство збу/дників інфе/кції форма інфекційного процесу, при якій паразитування збудників в організмі хазяїна протікає без виражених проявів. Носі/йство отру/ти взаємодія організму з отрутою, яка характеризується наявністю отрути в… …
52огнищанин — а, ч. 1) іст.У Київській Русі 10 12 ст. – головний управитель князівських маєтків. 2) зах. Хазяїн, господар …
53пан — I а, ч. У давньогрецькій міфології – бог лісів; пізніше – покровитель пастухів, мисливців, рибалок, бджолярів; у римській міфології – Фавн. II а, ч. 1) Поміщик у старих Польщі, Литві, дореволюційних Україні та Білорусі. || перен., ірон., зневажл …
54панна — и, ж. 1) Молода незаміжня поміщиця або дочка пана (у 1 знач.) у старих Польщі, Литві, дореволюційних Україні та Білорусі. || перен., ірон., зневажл. Дівчина, яка вирізняється розбещеною поведінкою, нетрудовими звичками, підкреслено витонченими… …
55патрон — I а, ч. 1) У Стародавньому Римі – багата, впливова особа, звичайно патрицій, що брала під своє заступництво вільних незаможних або неповноправних громадян. 2) Глава, хазяїн фірми або начальник підприємства і т. ін. || розм. Безпосередній… …
56похазяйнувати — і рідше похазяїнува/ти, у/ю, у/єш, док. 1) Док. до хазяйнувати, хазяїнувати. 2) Хазяйнувати якийсь час …
57принципал — а, ч. 1) заст. Хазяїн, начальник. 2) юр. Основна особа (боржник) у борговому зобов язанні. || Юридична особа, від імені якої діє посередник. || Особа, що бере участь в угоді за свій рахунок. 3) Основний, головний боржник у зобов язанні. 4) ірон.… …
58присівок — вку, ч. 1) діал. Невелика ділянка землі, засіяна чим небудь. 2) заст. Прибавка до грошової плати наймита у вигляді врожаю, який він збирає з наданої йому хазяїном ділянки землі …
59проміжний — а, е. 1) Який заповнює проміжок, простір або є проміжком між чим небудь. 2) Розміщений, розташований у проміжку між чим небудь основним, головним або як додаток до нього; другорядний. Проміжний склад деталей. || Який здійснюється в період між чим …
60розпоряджатися — а/юся, а/єшся, недок., розпоряди/тися, джу/ся, ди/шся, док. 1) Давати розпорядження, наказ. || тільки недок. Поводити себе як хазяїн, командир; хазяйнувати, командувати. 2) Володіти чим небудь, мати у своєму розпорядженні щось. 3) Діяти по… …
