формулювати
1формулювати — ю/ю, ю/єш, недок., перех. Коротко і точно висловлювати, виражати, визначати що небудь (думку, поняття, завдання тощо) …
2формулювати — дієслово недоконаного виду …
3визначати — а/ю, а/єш і рідко визна/чувати, ую, уєш, недок., ви/значити, чу, чиш, док., перех. 1) Встановлювати, розпізнавати що небудь за певними ознаками. || Обчислюючи, вимірюючи і т. ін., знаходити певну величину, місце і т. ін. 2) Розкривати сутність… …
4казуальний — а, е, книжн. Те саме, що випадковий 2). || Такий, що не підлягає узагальненню. •• Казуа/льна систе/ма законода/вства іст. юридична техніка, яка характеризується тим, що законодавець прагнув передбачити усі можливі життєві ситуації, а не… …
5постулювати — I пост улювати див. постуляти. II постулюв ати ю/ю, ю/єш, недок. і док., перех., книжн. Приймати постулат; формулювати вихідне положення чого небудь …
6сформулювати — ю/ю, ю/єш, перех. Док. до формулювати …
7формулювання — я, с. 1) Дія за знач. формулювати. 2) Коротка і точна словесна форма вираження думки, поняття, завдання і т. ін.; сформульоване положення, сформульована думка взагалі …
8формулюватися — ю/ється, недок. 1) Набувати короткої і точної словесної форми, словесного визначення. || Мати коротке і точне словесне визначення. 2) Пас. до формулювати …
9формульований — а, е. Дієприкм. пас. мин. і теп. ч. до формулювати …
10визначати — 1) = визначити (наперед установлювати що н. для виконання), окреслювати, окреслити, передбачати, передбачити, призначати, призначити, виробляти, виробити Пор. намічати 1) 2) = визначити (виявляти, установлювати суть чого н.), розкривати, розкрити …
- 1
- 2
