упертість
1упертість — (впе/ртість), тості, ж. Властивість за знач. упертий I …
2упертість — іменник жіночого роду …
3завзятість — (про стійку, тверду вдачу людини), завзяття, непохитність, упертість …
4впертість — див. упертість …
5зламувати — ую, уєш, недок., рідко, злама/ти, а/ю, а/єш, док., перех. 1) Згинаючи що небудь, надавлюючи на щось, відділяти, відламувати частини, шматки від чого небудь; розламувати. || Порушувати частково або повністю цілість кістки, кісток. || тільки док.… …
6норов — у, ч., розм. 1) Сукупність душевних якостей людини, які проявляються в її діях, поведінці; вдача, характер. || Особливості поведінки тварин, птахів. || перев. мн. Примхи, капризи, непокірливість, упертість і т. ін. •• З но/ровом примхливий,… …
7норовитися — влю/ся, ви/шся; мн. норовля/ться; недок., розм. Противитися, опинатися, опиратися (про тварину). || Виявляти непокірливість, неслухняність, упертість і т. ін. (про людину) …
8зломити — зломлю/, зло/миш; мн. зло/млять; док., перех. 1) Зігнувши або розбивши, відділити, відламати частини, шматки від чого небудь; зламати (у 1 знач.). || безос. || Порушити частково чи повністю цілість кістки, кісток. 2) перен., розм. Перемогти,… …
9упор — ч. 1) род. у. Дія і стан того, що упирається (див. упиратися I 1)). •• В упо/р а) прямо в обличчя, не відводячи очей; б) зовсім зблизька, прямо по цілі. 2) род. а, тех. Пристрій, предмет, який підтримує що небудь, служить для упирання в нього. || …
10запеклий — а, е. 1) розм. Який запікся, став твердим; запечений. 2) Який відзначається жорстокістю. 3) Який завжди все робить по своєму; упертий, затятий. || Який характеризується упертістю (про вдачу). || Який не піддається впливові, перевихованню;… …
