умовний

  • 41солярний — а, е, спец. Пов язаний із Сонцем. Солярні температури. •• Соля/рний клі/мат радіаційний клімат; умовний клімат, розрахований теоретично лише за розподілом сонячної радіації на земній поверхні без врахування інших кліматоутворюючих факторів …

    Український тлумачний словник

  • 42софізм — у, ч. Умовний висновок, що формально здається правильним, а насправді заснований на навмисне неправильному доборі вихідних засад …

    Український тлумачний словник

  • 43строк — у, ч. 1) Установлений, визначений для кого , чого небудь відрізок часу. || Відрізок часу взагалі. •• Гаранті/йний строк період, протягом якого діє порука продавця (майстра) за відповідність поставленого ним товару (виконаного ним ремонту) вимогам …

    Український тлумачний словник

  • 44стукати — аю, аєш, недок. 1) чим і без додатка. Створювати стук, шум під час ударів, поштовхів, коливань, розривів і т. ін. || З силою ударяти, бити по чому небудь. || Ударяючи в двері, вікно і т. ін., сповіщати про що небудь, подавати стуком умовний… …

    Український тлумачний словник

  • 45тільки — 1) присл. Майже зараз; щойно. •• Ті/льки що а) зовсім недавно; щойно; б) у поєднанні з дієсловом недоконаного виду вказує на початок дії, вираженої цим дієсловом. 2) присл. Ледве, трохи. 3) част. обмежувальна. Указує на певне обмеження в… …

    Український тлумачний словник

  • 46тривога — и, ж. 1) Неспокій, збентеження, викликані якимсь побоюванням, страхом перед чимось, передчуттям неприємного, небезпечного. || перев. мн. Хвилювання, переживання, що порушують душевний спокій. 2) Метушня, шарпанина, переполох. 3) Стан, що вимагає… …

    Український тлумачний словник

  • 47трилема — и, ж. 1) Судження, в якому предметові приписують три ознаки, що виключають одна одну. 2) Особливий випадок умовно розділювального силогізму, коли умовний засновок передбачає залежність від основи не одного, а трьох висновків, які виключать один… …

    Український тлумачний словник

  • 48умовлений — (вмо/влений), а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до умовити. || умо/влено, безос. присудк. сл. 2) у знач. прикм.Такий, про якого умовилися заздалегідь. || Відомий, зрозумілий тільки тим, хто умовився; умовний …

    Український тлумачний словник

  • 49умовність — ності, ж. 1) Властивість за знач. умовний 1 6). 2) Загальноприйняте правило, норма поведінки, звичай, що склалися традиційно, але доцільність яких не завжди виправдана …

    Український тлумачний словник

  • 50умовно — Присл. до умовний 1), 3 6) …

    Український тлумачний словник