умовний
31нота — I и, ж. 1) Умовний графічний знак, що позначає музичний звук певної висоти і тривалості. 2) Окремий звук певної висоти у музиці, співі. 3) тільки мн. Текст музичного твору, записаний умовними графічними знаками; аркуш, зошит із таким записом. 4)… …
32нуль — я/, ч. 1) Цифра 0, що означає відсутність величини, а при підставлянні її до іншого числа справа означає збільшення його в десять разів. || Число, що є межею між ділянкою позитивних та ділянкою від ємних чисел. 2) Умовний початок шкали. || Умовна …
33пароль — я, ч. 1) Секретне умовлене слово, фраза, рідше якийсь умовний сигнал для розпізнання своїх людей на військовій службі або в конспіративних організаціях. 2) У системах обробки інформації – секретна послідовність символів, яку користувач вводить у… …
34перепустка — и, ж. Посвідчення, умовний предмет і т. ін. на право входу, доступу куди небудь …
35піктограма — и, ж. Умовний малюнок із зображенням яких небудь дій, подій, предметів і т. ін., який використовувався в найдавнішому письмі …
36подразник — а, ч. Те, що діє на органи чуттів живого організму або утвору, викликаючи в організмі відповідну реакцію. Умовний подразник …
37рефлекс — у, ч. 1) фізіол. Реакція живого організму людини чи тварини на зовнішнє подразнення, яка відбувається за участю центральної нервової системи. || Несвідома мимовільна реакція, викликана зовнішнім подразником. Безумовний рефлекс. Умовний рефлекс.… …
38сигнал — ч. 1) род. у. Зоровий або слуховий умовний знак для передачі якого небудь повідомлення, розпорядження, команди і т. ін. || перен. Дія, подія, що стає поштовхом, стимулом до початку чого небудь, закликом до чогось. 2) род. у, перен. Попередження,… …
39символічний — а, е. 1) Який містить символ, символи, символізує собою що небудь, є символом чогось. 2) Умовний, уявний. •• Символі/чні гро/ші засоби платежу, вартість або купівельна спроможність яких як грошей набагато перевищує витрати на їх виробництво. 3)… …
40скоро — I Присл. до скорий 1), 2); вищ. ст. скорі/ше, рідше скорі/ш. || у знач. присудк. сл. II спол., рідко. 1) часовий. Уживається на початку підрядного речення часу і означає, що дія головного речення відбувається відразу після дії підрядного речення; …
