узяти слід
1узяти — (взя/ти), візьму/, ві/зьмеш; мин. ч. узя/в, ла/, ло/; наказ. сп. візьми/; док. 1) перех. Ухопити рукою (руками) або яким небудь знаряддям. 2) перех. Здобути, дістати. || Купити, придбати. || Прийняти, одержати або привласнити собі у володіння,… …
2узяти — I див. брати II = взяти (захоплювати рукою, руками, зубами, якимсь знаряддям тощо); у[в]хопити, схопити, схоплювати, хватонути (перев. швидко, рвучко); прийняти, приймати (від когось, звідкись до рук, на плечі тощо) III ▶ див. брати 1), дістати I …
3узяти — дієслово доконаного виду …
4Aspekt (Linguistik) — Der Aspekt (lat. ‚Blickrichtung‘) bezeichnet in der Linguistik eine verbale Kategorie, die die Haltung des Sprechers zur zeitlichen Struktur von Handlungen oder Ereignissen ausdrückt. In vielen Sprachen wird diese Kategorie neben Tempus und Modus …
5Verbalaspekt — Der Aspekt (lat. „Blickrichtung“) bezeichnet in der Linguistik eine verbale Kategorie, welche die Haltung des Sprechers zur zeitlichen Struktur von Handlungen oder Ereignissen ausdrückt. In vielen Sprachen wird diese Kategorie neben Tempus und… …
6взяти — взя/тий, взя/тися, взяття/ див. узяти, узятий і т. д …
7жених — а/, ч. Чоловік стосовно до жінки, з якою збирається узяти шлюб; наречений, нар. поет. суджений. || Про неодруженого чоловіка, що збирається одружуватися …
8заборгувати — у/ю, у/єш, док. 1) перех. Узяти в борг у кого небудь. 2) перех. і без додатка. Опинитися в боргу перед кимось, стати зобов язаним кому небудь у чомусь …
9заїжджати — I а/ю, а/єш і заїзди/ти, їжджу/, їзди/ш, недок., заї/хати, ї/ду, ї/деш, док. 1) В їжджати в середину, в межі чого небудь. || Завертати куди небудь по дорозі, приїжджати до когось ненадовго. 2) за ким – чим. Приїжджати куди небудь, щоб узяти з… …
10занадитися — джуся, дишся, док., розм. Узяти собі за звичку часто навідуватись куди небудь, учащати до когось …