узаконювати
1узаконювати — юю, юєш і рідко узаконя/ти, я/ю, я/єш, недок., узако/нити, ню, ниш, док., перех. Надавати чому небудь сили закону, охоплювати, підтримувати що небудь законом. || перен. Уводити в загальний обіг; вважати правильним, погоджуватися з чим небудь …
2узаконювати — дієслово недоконаного виду рідко …
3декретувати — у/ю, у/єш, недок. і док., перех. Установлювати що небудь декретом; узаконювати …
4затверджувати — ую, уєш, недок., затве/рдити, джу, диш, док. 1) перех. Схвалювати що небудь, вважати остаточно вирішеним. || Узаконювати що небудь, надаючи юридичної сили якійсь постанові, рішенню і т. ін. || кого ким. Санкціонувати призначення, обрання кого… …
5канонізувати — у/ю, у/єш, недок. і док., перех. 1) церк. Робити каноном (у 1 знач.). || Зараховувати до числа святих. 2) перен., книжн. Визнавати кого , що небудь непохитно авторитетним, єдино законним і незмінним зразком; узаконювати …
6легалізувати — у/ю, у/єш, недок. і док., перех. 1) Переводити на легальне становище. 2) Надавати законної сили; узаконювати …
7легітимізувати — у/ю, у/єш, недок. Визнавати законним, узаконювати …
8скріплювати — юю, юєш і скріпля/ти, я/ю, я/єш, недок., скріпи/ти, скріплю/, скрі/пиш; мн. скрі/плять; док., перех. 1) чим і без додатка. З єднувати одне з одним, приєднувати одне до одного. || Об єднуючи окремі частини, робити щось цілісним, монолітним. ||… …
9узаконити — див. узаконювати …
10узаконювання — я, с. Дія за знач. узаконювати …
- 1
- 2
