тхнути
1тхнути — ну/, не/ш, недок. і док. 1) Дихати, дихнути; повівати, повіяти. || чим, безос. 2) тільки 3 ос., недок., перев. чим, розм. Мати якийсь запах, сильно, різко пахнути чим небудь, здебільшого неприємно. || безос. 3) недок., чим, перен. Мати якусь дуже …
2тхнути — 1) (мати якийсь запах, перев. неприємний), смердіти, відгонити 2) (дихати, дихнути), повівати, повіяти …
3тхнути — дієслово недоконаного і доконаного виду …
4зітхнути — ну/, не/ш, док. 1) Однокр. до зітхати 1). 2) розм., рідко. Те саме, що перепочити …
5відітхнути — дієслово доконаного виду …
6зітхнути — дієслово доконаного виду …
7віддихати — I відд ихати див. віддихати. II віддих ати а/ю, а/єш, рідко відди/хувати, ую, уєш, недок., відди/хати, відди/хаю, відди/хаєш і відди/шу, відди/шеш і віддихну/ти, відітхну/ти, ну/, не/ш, док. 1) Те саме, що віддихатися 1) …
8заносити — I зан осити о/шу, о/сиш, недок., занести/, су/, се/ш; мин. ч. зані/с, несла/, несло/; док. 1) перех. Несучи, доставляти, приносити що небудь кудись, комусь. || Уносити знадвору в яке небудь приміщення. || у сполуч. зі сл. вітер. Робити чутним,… …
9перти — пру, преш, недок., фам. 1) неперех. Іти, їхати далеко, на велику відстань. 2) неперех. Іти, пересуватися, тікати швидко, навально і т. ін., незважаючи ні на які перешкоди; намагатися проникнути кудись без дозволу. || Пересуватися або насуватися… …
10продихнути — ну/, не/ш, док., неперех. Зробити вільно вдих або видих; глибоко зітхнути. •• Не [мо/жна] продихну/ти ; Не продихне/ш нема чим дихати (внаслідок духоти, неприємного запаху або забруднення повітря) …
- 1
- 2
