тліючий
101вмикаючий — (умика/ючий), а, е. Дієприкм. акт. теп. ч. до вмикати (умика/ти) …
102вмирання — вмира/ти, вмира/ючий, вмиру/щий, вми/сне, вми/сний, вми/сність, вми/сно, вми/ти, вми/тий, вми/тися див. умирання, умирати і т. д …
103вогонь — (розм. ого/нь), гню/, ч. 1) тільки одн. Розжарені гази, що виділяються під час горіння й світяться сліпучим світлом; полум я. •• Мандрі/вни/й (блука/ючий) вого/нь блідо синє світіння, що виникає під час згоряння болотного газу – метану. Анто/нів… …
104вражаючий — (уража/ючий), а, е. Який уражає (див. вражати I 1)); разючий …
105всезнаючий — (усезна/ючий), а, е. Який усе знає, обізнаний в усьому …
106всезростаючий — (усезроста/ючий), а, е. Який постійно зростає, постійно збільшується …
107всеперемагаючий — (усеперемага/ючий), а, е. Те саме, що всепереможний …
108втопаючий — (утопа/ючий), чого, ч., рідко. Той, хто тоне; потопаючий …
109втрамбований — втрамбо/ваність, втрамбо/вувальний, втрамбо/вування, втрамбо/вувати, втрамбо/вуватися, втрамбува/ння, втрамбува/ти, втрамбува/тися, втра/пити, втра/питися, втрапля/ти, втра/та, втра/тити, втра/титися, втра/тний, втра/тність, втра/тно, втрача/ти,… …
110вулкан — а, ч. 1) У римській міфології – бог підземних надр, вогню і ковальського ремесла. 2) Конусоподібна гора з кратером на вершині, з якого час від часу вивергаються розплавлена лава, гарячі гази, уламки гірських порід тощо. Діючий вулкан. Згаслий… …