таврувати
1таврувати — у/ю, у/єш, недок., перех. 1) Випікати тавро на шкірі, рогах чи копитах свійських тварин. || Випікати мітку на тілі людини (звичайно невільника, злочинця тощо). 2) перен. Суворо засуджувати когось, щось; картати, викривати чиїсь дії, вчинки.… …
2таврувати — дієслово недоконаного виду …
3анафема — заст. ана/хтема, и, ж. 1) Відлучення від церкви, прокляття. •• Віддава/ти (піддава/ти) ана/фемі проклинати, осуджувати, таврувати. 2) Уживається як лайливе слово …
4затаврувати — у/ю, у/єш, перех. Док. до таврувати. •• Затаврува/ти ганьбо/ю суворо засудити, визнавши чиї небудь вчинки ганебними …
5класти — кладу/, кладе/ш, недок., перех. 1) Поміщати в що , куди небудь; розміщувати десь. || Поміщати в лікарню, клініку тощо. || Розміщувати на нічліг. || Вносити на збереження до ощадної каси, банку тощо (про гроші). || Складати що небудь в одне місце… …
6клеймити — млю/, ми/ш, недок., тех. Те саме, що таврувати (у 1 знач.) …
7таврований — а, е. 1) Дієприкм. пас. теп. і мин. ч. до таврувати. || тавро/вано, безос. присудк. сл. 2) у знач. прикм. Який має на собі тавро …
8таврування — я, с. Дія за знач. таврувати …
9тавруватися — у/ється, недок. Пас. до таврувати …
10шельмувати — у/ю, у/єш, недок., перех. 1) іст. Здійснювати шельмування (у 1 знач.). 2) Виражати осуд; паплюжити. || Таврувати кого небудь ганьбою, звинувачуючи у нечесному поводженні …
- 1
- 2
