суперник
1суперник — а, ч. 1) Той, хто прагне перемогти, перевершити кого небудь у чомусь. || Один із учасників спортивного змагання, гри. || Той, хто, поряд з іншим, домагається кохання якої небудь жінки. 2) перен. Той, хто має однакові з ким небудь якості,… …
2суперник — (той, хто прагне / може перемогти, перевершити кого н. у чомусь; один з учасників спортивного змагання), супротивник (у двобої, бійці тощо), конкурент; опонент (у полеміці); антогоніст (непримиренний) …
3суперник — іменник чоловічого роду, істота …
4супірець — суперник, конкурент [III] …
5компетитор — суперник, співпретендент …
6конкурент — рента, ч. Рс. 1. Суперник, який старається про дівчину. 2. Суперник у боротьбі за кращі наслідки …
7СОПЕРНИЧАТЬ — с кем (от пря), соревновать, состязаться, соискать, тягаться, совместничать, стараться опередить или предупредить, победить, силиться захватить преимущество; бороться, вступать с кем за что либо в борьбу. Соперничать в знании, в науке; в ловкости …
8агоніст — I а, ч. 1) М яз, який скорочується і діє у протилежному напрямку порівняно з іншим м язом, антагоністом. 2) Будь який лікарський засіб, який розширює спектр дії або полегшує дію іншого засобу. II а, ч. 1) Учасник змагань; суперник; претендент на… …
9одноколовий — а, е. Що передбачає одну зустріч з кожним із суперників (про спортивні змагання). Одноколові матчі …
10прориватися — I а/юся, а/єшся, недок., прорва/тися, ву/ся, ве/шся, док. 1) Розриваючись від довгого вживання, внаслідок тертя і т. ін., утворювати дірку; продірявлюватися. || Утворюватися внаслідок розриву (про дірку). || Руйнуватися від сильного тиску, напору …
- 1
- 2