судовий

  • 31кво варранто — невідм., ч. Судовий наказ, пов язаний з перевіркою законності тієї чи іншої дії адміністративного органу …

    Український тлумачний словник

  • 32конституційний — I а, е. Стос. до конституції (див. конституція I). Конституційний закон. || Який ґрунтується на конституції. Конституційний лад. Конституційне звернення. •• Конституці/йна асамбле/я одна з назв установчих зборів. Конституці/йна мона/рхія… …

    Український тлумачний словник

  • 33конфірмація — ї, ж. 1) заст. Затвердження найвищою державною владою судових вироків у деяких країнах. || Судовий вирок, затверджений найвищою державною владою. 2) Право Папи Римського утверджувати єпископів. 3) У католицизмі – назва обряду миропомазання. 4) У… …

    Український тлумачний словник

  • 34конфірмувати — у/ю, у/єш, недок. і док., перех. 1) заст. Затверджувати судовий вирок і т. ін. 2) Здійснювати обряд конфірмації (у 2 знач.) …

    Український тлумачний словник

  • 35коронер — а, ч. У Великій Ббританії, США та деяких інших країнах судовий слідчий, що провадить слідство у випадках підозрілої або наглої смерті …

    Український тлумачний словник

  • 36мандамус — а, ч. У країнах англо саксонської системи права – судовий наказ посадовій особі здійснити дію, до якої її зобов язує закон …

    Український тлумачний словник

  • 37маршал — а, ч. 1) Найвище військове звання або чин в арміях деяких країн; особа, що має таке звання або чин. 2) У США – судовий виконавець. 3) У США – начальник поліцейського відділку. 4) У Польщі – звання деяких цивільних посадових осіб …

    Український тлумачний словник

  • 38міжнародний — а, е. 1) Стос. до відносин між народами і країнами. 2) Який існує між народами, поширюється на них. 3) У якому беруть участь представники різних країн, народів. || Який використовують для зв язку між країнами, народами. Міжнародний маркетинг. ••… …

    Український тлумачний словник

  • 39надрадця — і, ч., зах., іст. Старший судовий радник …

    Український тлумачний словник

  • 40обвинувальний — а, е. 1) Який містить обвинувачення, осуд кого , чого небудь. 2) юр. Який містить судове обвинувачення; стос. до судового обвинувачення. •• Обвинува/льний ви/рок судовий акт, який містить формулювання звинувачення і встановлює міру покарання… …

    Український тлумачний словник