стовбичити
1стовбичити — чу, чиш, недок. 1) Стояти, різко підноситися над навколишньою поверхнею (про високі тонкі предмети). || Видаватися, виступати над поверхнею, вирізнятися серед навколишнього простору. 2) розм. Стояти, бути на ногах. || Постійно перебувати де… …
2стовбичити — (стояти, бути на ногах; бути присутнім, перебувати де н. недоречно, небажано, без діла тощо), стирчати, стовбеніти, стри[е]міти, манячити; топтатися, товктися, тупцювати, тупцяти (переступаючи з ноги на ногу, з місця на місце) …
3стовбичити — дієслово недоконаного виду …
4бовваніти — і/ю, і/єш, недок. 1) Виднітися, показуватися здаля (про те, що стоїть, здіймається над чимсь). 2) діал. Сидіти, стояти непорушно, як бовван; стовбичити …
5манячити — я/чу/, я/чи/ш і манячі/ти, і/ю, і/єш, недок., розм., рідко. Те саме, що маячити I; майоріти (у 1 знач.). ||Нерухомо стояти; стовбичити …
6стовбеніти — і/ю, і/єш, недок., розм. 1) Утрачати здатність рухатися, завмирати, ціпеніти від хвилювання, переляку, розгубленості і т. ін. 2) Те саме, що стовбичити 1) …
7стовбичення — я, с. Дія і стан за знач. стовбичити …
8топтатися — топчу/ся, то/пчешся, недок. 1) Переступати з ноги на ногу. || безос. Ходити по чомусь, наступати на щось. || розм. Ходити, пересуватися з місця на місце на невеликому просторі. 2) коло (біля) кого – чого, розм. Крутитися (у 3 знач.), проявляючи… …
9насторошувати — Насторошувати: висувати, стовбичити [16] …
10стирчати — 1) (різко вирізятися на поверхні чогось, стояти сторч), стри[е]міти 2) див. стовбичити …
- 1
- 2
