співзвуччя
11співзвучний — а, е. 1) муз. Який утворює співзвуччя. Співзвучні ноти. 2) Який має схоже, подібне звучання; який має злагоджене, гармонійне звучання. Співзвучні слова. 3) перен. Який відповідає чому небудь, гармоніює з чимсь; внутрішньо схожий, подібний …
12суголосся — я, с. Те саме, що співзвуччя …
13тремоло — невідм., с., муз. Швидке багаторазове повторення одного звука або швидке чергування двох несуміжних звуків чи співзвуччя в інструментальній музиці …
14консонанс — (фр. < лат. співзвуччя) Ідеальне узгодження, акордна гармонія всіх елементів композиції. Має місце в геометричному орнаменті, рідше у монументальному живопису і архітектурі (порівн. асонанс, дисонанс) …
15акорд — (гармонійне поєднання кількох музичних звуків / голосів), співзвуччя, співзвучність, милозвучність, гармонія, злагода …
16гармонія — I 1) (взаємна відповідність якостей), злагодженість, погодженість; злагода, згода (у гурті) 2) (приємне для слуху звучання), милозвучність, евфонія 3) муз. (гармонійне поєднання звуків), співзвуччя, консонанс II (музичний інструмент), гармоніка,… …
17співзвучність — I (муз. гармонійне поєднання двох / кількох звуків за рівночасного звучання), співзвуччя, суголосність, унісон, суголосся II ▶ див. подібність, схожість …
18схожість — (сукуп схожих рис між ким / чим н.), подібність; співзвучність, співзвуччя (внутрішня); єдність (цілковита); аналогічність, аналогія, ідентичність, тотожність, рівнозначність (спільність, повторення подібних рис) …
19суголосся — іменник середнього роду співзвуччя …
- 1
- 2
