1спутаний — а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до спутати. || спу/тано, безос. присудк. сл. 2) у знач. прикм., перен. Неясний, плутаний (про думки, слова, мову і т. ін.) …
Український тлумачний словник
2спутаний — дієприкметник …
Орфографічний словник української мови
