смутний
11осмучений — а, е, рідко. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до осмутити. 2) у знач. прикм.Смутний, невеселий …
12присмучений — а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до присмутити. 2) у знач. прикм. Смутний, невеселий …
13смутен — див. смутний …
14смутненький — а, е. Пестл. до смутний …
15смутність — ності, ж. Стан за знач. смутний 1) …
16смутно — Присл. до смутний. || у знач. присудк. сл. || у сполуч. зі спол. що. Про почуття жалю, що виникає внаслідок чого небудь; прикро …
17сум — I у, ч. Невеселий, гнітючий настрій, спричинений горем, невдачею і т. ін.; смуток, журба; прот. радість. || Смутний, зажурений вираз (обличчя, очей і т. ін.). || Вияв пригніченості, душевного болю (в музиці, пісні і т. ін.). Наганяти сум.… …
18сумний — а/, е/. 1) Який сумує, відчуває сум; якого охопив сум; смутний, журний; прот. веселий. || Схильний до суму, журби. || Який виражає сум, журбу; власт. людині, яка сумує. Сумна усмішка. || Пов язаний зі смертю, трауром; скорботний. 2) Сповнений,… …
19траурний — а, е. 1) Стос. до трауру, пов язаний з трауром. Траурні ризи. 2) Те саме, що похоронний 1). Траурний мітинг. 3) перен. Сумний, смутний, скорботний. || Який виражає скорботу, тугу. Траурне обличчя …
20сумний — (який відчуває сум; який виражає / навіває сум), смутний, засмучений, невеселий, сумовитий, журливий, журний, печальний, безрадісний, безвідрадний, нерадісний, зажурений, меланхолійний, скорботний, скорбний, сумливий; посмучений (який став сумним …