смердючий
1смердючий — а, е. Який має неприємний, поганий запах; сморідний. || Наповнений смородом. || перен. Який викликає гидливе почуття (виглядом, вчинками і т. ін.); огидний, бридкий. || Уживається як лайка …
2смердючий — прикметник …
3вонючий — а, е, розм., рідко. Те саме, що смердючий …
4затхлий — а, е. 1) Сповнений неприємного запаху гнилі, сирості; смердючий. || у знач. ім. за/тхле, лого, с. Неприємний запах, сморід. || Який зіпсувався внаслідок гниття; тухлий. 2) перен. Відсталий, рутинний …
5зловонний — а, е. Який має неприємний запах; смердючий …
6озена — и, ж. Смердючий нежить – хронічне захворювання порожнини носа, що викликається капсульними бактеріями …
7осмгідроз — у, ч. Ненормально різкий запах поту; смердючий піт …
8поганий — а, е. 1) Який не має добрих якостей, властивостей; не такий, як треба; який викликає негативну оцінку. || Неприємний своїми якостями, властивостями (несмачний, смердючий і т. ін.). || Некорисний або шкідливий. || Несприятливий, похмурий (про… …
9смердіти — джу/, ди/ш, недок. 1) чим і без додатка. Мати, виділяти неприємний запах, погано пахнути. || безос. || Курити смердючий тютюн, смердючі цигарки і т. ін. || перен., розм. Бути огидним. 2) ким, чим, перен., розм. Нагадувати когось, щось, виявляти… …
10смердючість — чості, ж. Абстр. ім. до смердючий …
- 1
- 2
