свідчити
1свідчити — чу, чиш, недок., перех. і неперех. 1) Будучи свідком, очевидцем чи обізнаною у певній справі особою, підтверджувати істинність, правильність чого небудь. || Повідомляти, стверджувати що небудь (у книгах, документах). •• Сві/дчити пова/гу (подя/ку …
2свідчити — (про що бути доводом чого н.), підтверджувати, підтвердити (що), демонструвати (що), у[в]казувати, у[в]казати (на що), говорити (про що), засвідчувати, засвідчити (що, про що), посвідчувати, посвідчити, показувати, показати (що) …
3сьвідчити — сьвідчу, чиш, Пр. Будучи свідком, підтверджувати істинність чого небудь; давати показання на суді як свідок. Сьвідчити під присягом (свідчити під присягою) …
4кривосвідчити — чу, чиш, недок. Те саме, що лжесвідчити …
5досвідчити — (171) зазнати, відчути [MО,V] …
6досвідчити — дієслово доконаного виду …
7засвідчити — дієслово доконаного виду …
8кривосвідчити — дієслово недоконаного виду …
9лжесвідчити — дієслово недоконаного виду …
10освідчити — дієслово доконаного виду …