розумію!
1розуміти — [розум’і/тие] м і/йу, м і/йеиш …
2розуміти — дієслово недоконаного виду …
3розуміти — і/ю, і/єш, недок., перех. 1) також без додатка і з підрядним реченням. Сприймати, осягати розумом (у 1, 2 знач.). || Сприймати інформацію, передану жестами, знаками і т. ін. || що. Осягати, схоплювати розумом, усвідомлювати ідею, зміст, значення… …
4розум — 1) (здатність людей логічно мислити, пізнавати об єктивну дійсність, засвоювати, запам ятовувати тощо), інтелект, розуміння, глузд 2) (здатність окремої людини запам ятовувати, оцінювати події тощо та відповідно діяти й поводитися; звичайний,… …
5розуміти — I 1) (бути здатним правильно оцінювати, осягати розумом що н.), тямити, розбирати, мізкувати, міркувати, петрати, прибирати, кмі[е]тити 2) (по якому, з якої володіти якою н. мовою, бути у змозі сприймати зміст висловленого нерідною мовою), тямити …
6розумівський — прикметник …
7розуміння — іменник середнього роду …
8розумітися — дієслово недоконаного виду …
9розуміння — я, с. 1) Дія за знач. розуміти 1 6) і розумітися 1 3). 2) Погляд, кут зору. 3) Знання, досвід у чому небудь; уявлення про щось. •• У розумі/нні чиєму так, як уявляє хто небудь. 4) рідко. Те саме, що розум 1) …
10розумітися — і/юся, і/єшся, недок. 1) на чому, у (в) чому. Бути обізнаним з чим небудь, вміти розбиратися, мати досвід у чомусь. || Знати смак у чому небудь. || Мати елементарні початкові відомості з якої небудь галузі знання. 2) також над чим, рідко за чим,… …
