розсвітати
1розсвітати — дієслово недоконаного виду …
2розсвітати — а/є, недок., розсвіну/ти, не/; мин. ч. розсві/в, віла/, віло/ і розсвіну/в, ну/ла, ну/ло; док. 1) Ставати світлішим, яснішим із настанням світанку. 2) безос. Наставати (про світанок); світати, розвиднятися …
3розсвітатися — а/ється, недок., розсвіну/тися, не/ться, док. Те саме, що розсвітати …
4розсвінути — див. розсвітати …
5світати — безос. (про настання світанку, ранку), розвиднятися, розвиднюватися, розвиднитися, сіріти, дніти, розсвітати, розсвінути, розсвітатися, світліти, світлішати, ясніти, зоріти, мріти …
6світати — а/є, недок. 1) Ставати світлішим, яснішим на світанку; розсвітати. 2) безос. Наставати (про світанок); розвиднятися …
