розпусник
1розпусник — а, ч. Той, хто зневажає норми моралі, веде аморальний спосіб життя …
2розпусник — (той, хто зневажає норми моралі), розпутник, безпутник, потіпах[к]а; гріховодник, гріховода, бахур, перелюбник, перелюбець, волоцюга, блудник (той, хто веде розпусне статеве життя) …
3розпусник — іменник чоловічого роду, істота …
4куревник — розпусник …
5розфійник — Розфійник: марнотратник [14] розпусник [I] «Розфійник» (марнотрат, марнотратник): «Адіть, говорять, пияк, розфійник, марнотратник! то ти мені вже тепер таке строїш?» (150) викладено «розпусник», незважаючи на контекст і словник Желехівського,… …
6бахур — а, ч. 1) лайл.Розпусник; залицяльник, полюбовник. 2) зневажл. Позашлюбна дитина; байстрюк. 3) діал. Хлопець; дитина …
7вертеп — у, ч. 1) заст. Печера. 2) тільки одн. Старовинний пересувний ляльковий театр, де ставили релігійні та світські п єси. 3) Сховище або місце гульбища злочинців, розпусників і т. ін …
8пічлаз — а, ч., діал. Розпусник …
9розпусниця — і. Жін. до розпусник …
10розпутник — а, ч. Той, хто веде розпутне життя; розпусник …
- 1
- 2
