розмірковувати
1розмірковувати — дієслово недоконаного виду …
2розмірковувати — ую, уєш, недок., розміркува/ти, у/ю, у/єш, док. 1) Заглиблюватися думками в що небудь; мислити, міркувати. 2) про кого – що, над ким – чим. Зіставляти різні думки, міркування, всебічно зважувати щось, роблячи певні висновки; обмірковувати. || над …
3розмірковування — я, с. Дія за знач. розмірковувати …
4розміркувати — див. розмірковувати …
5домірковувати — ую, уєш, недок., доміркува/ти, у/ю, у/єш, док., перех. і неперех., розм. Те саме, що обдумувати …
6змірковувати — ую, уєш, недок., рідко, зміркува/ти, у/ю, у/єш, док., перех. і без додатка. 1) Додумуватися, догадуватися, розмірковуючи над чимось. || Думати, міркувати над чим небудь, обдумувати щось. 2) тільки док., діал. Зрозуміти …
7домірковувати — дієслово недоконаного виду розм …
8обдумувати — обдумати (усебічно оцінювати що н., намічаючи можливі варіянти дії тощо), продумувати, продумати, обмірковувати, обміркувати, розмірковувати, розміркувати, обмізковувати, обмізкувати, роздумувати, роздумати, розсуджувати, розсудити, примірятися,… …
9метикувати — у/ю, у/єш, недок., розм. 1) неперех. Мати здатність міркувати, думати. || Міркувати над чим небудь; розмірковувати. || Розуміти щось, догадуватися про сенс чого небудь. || на (в) чому. Розбиратися в чому небудь, розумітися на чомусь. 2) перех.… …
10міркувати — у/ю, у/єш, недок. 1) Заглиблюватися думками в що небудь; розмірковувати. 2) Думати, роблячи певні висновки; обмірковувати. 3) розм. Розуміти, усвідомлювати щось …
