розмикати
1розмикати — а/ю, а/єш, недок., розімкну/ти, ну/, не/ш, док., перех. 1) Роз єднувати що небудь зімкнуте, стулене, з єднане; розтуляти. || Збільшувати інтервали, дистанцію між тими, хто стоїть в строю. || Порушувати контакт в електричному колі. •• Розмика/ти… …
2розмикати — дієслово недоконаного виду …
3розімкнути — див. розмикати …
4розкривати — а/ю, а/єш, недок., розкри/ти, и/ю, и/єш, док., перех. 1) Піднімаючи або знімаючи, відсуваючи кришку, ляду тощо, робити вільним доступ усередину чого небудь. || Розводити, розсувати стулки дверей, вікна, віконниці тощо. 2) Скидати, зривати… …
5розмиканий — а, е, рідко. Дієприкм. пас. теп. і мин. ч. до розмикати …
6розмикання — я, с. Дія за знач. розмикати і розмикатися …
7розмикаючий — а, е. Дієприкм. акт. теп. ч. до розмикати …
8розмичка — и, ж., розм. Дія за знач. розімкнути, розмикати і розімкнутися, розмикатися …
9розтуляти — я/ю, я/єш і рідше розту/лювати, юю, юєш, недок., розтули/ти, тулю/, ту/лиш, док., перех. 1) Розтискати, розмикати що небудь стиснуте, зімкнуте. || Розпрямляти, розслабляти що небудь складене, зігнуте, стулене. Розтуляти рот. 2) розм. Розкривати,… …
