розколювання
1розколювання — я, с. Дія за знач. розколювати 1) …
2розколювання — іменник середнього роду …
3кирка — и, ж. Ручне знаряддя у вигляді загостреного з одного боку молотка або стрижня для подрібнення, розколювання твердих порід, льоду тощо …
4клин — ч. 1) род. а. Загострений з одного кінця шматок дерева або металу для розколювання, розщеплення чого небудь. •• Вби/ти (заби/ти) клин між ким роз єднати, посварити кого небудь із кимось. Клин кли/ном [тре/ба] вибива/ти знищувати наслідок якоїсь… …
5колун — а/, ч. Важка, з тупим клиноподібним лезом сокира для розколювання колод і дров …
6лускунчик — а, ч. Пристосування для розколювання горіхів у вигляді іграшкового чоловічка з величезним ротом …
7оріхар — я/, ч., оріха/рка, оріхі/вка, и, ж., зах. Щипці для розколювання горіхів …
8оріхолуп — а, ч., зах. Щипці для розколювання горіхів …
9орішанка — и, ж., оріша/р, я/, ч., оріша/рка, и, ж., зах. Щипці для розколювання горіхів …
10розколювальний — а, е. Стос. до розколювання …
- 1
- 2
