розбити
1розбити — див. розбивати …
2розбити — I = розбивати (ударяючи, порушити цілісність чого н.), побити, розтовкти, розтовкувати, потовкти, потрощити, розтрощити, розтрощувати, розчухрати, розчухрувати, розторощити; розчерепити (ущент, на черепки); стовкти (частини тіла); провалити,… …
3розбити — дієслово доконаного виду …
4ровдруцкати — розбити на шматки [VI] …
5съкрушити — розбити, звалити …
6зв'язний — а, е. 1) Послідовний, логічний (про мовлення, виклад думок і т. ін.). 2) спец. Який характеризується єдністю складових частин, елементів; єдиний, неподільний. •• Зв я/зна множина/ мат. множина в топологічному просторі, яку не можна розбити на дві …
7незламний — незло/мний, а, е. 1) Якого не можна розбити, зігнути, зруйнувати і т. ін.; дуже міцний. 2) у чому і без додатка. Якого не можна побороти, скорити, зламати і т. ін.; непереможний. || Який свідчить про чию небудь непереможність, нескореність,… …
8РОЗБИТЬ — РОЗБИТЬ, розбити, мн. нет, собир., жен. (спец.). 1. Что нибудь разбитое, разрозненное, напр. отдельные томы многотомной книги, неполный экземпляр. 2. Гири мелкого веса, разновес (устар.). Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935 1940 …
9Слуцкая летопись — …
10збивати — а/ю, а/єш, недок., зби/ти, зіб ю/, зіб є/ш, док., перех. 1) Ударом зрушуючи з місця, перекидати, змушувати падати кого , що небудь. || Ударом, поштовхом скидати кого , що небудь із когось, чогось. || Влучаючи кулею і т. ін., скидати кого небудь… …
