розбестити
1розбестити — див. розбещувати …
2розбестити — дієслово доконаного виду …
3зіпсувати — і рідше зопсува/ти, ую/, ує/ш, док., перех. 1) Зробити непридатним для користування, вживання, попсувати, поламати і т. ін. || Спотворити, зробити некрасивим. 2) Зробити неприємним, поганим; погіршити. 3) Негативно вплинути на кого небудь,… …
4попсувати — ую/, ує/ш, док., перех. 1) Зробити непридатним для використання, вжитку; пошкодити, поламати і т. ін. все чи багато чогось. 2) Зробити гіршим, поганим; погіршити. || Розладнати. || Зробити негарним, неправильним; спотворити. •• Попсува/ти нема/ло …
5порозбещувати — ую, уєш, док. Розбестити усіх чи багатьох …
6розбещений — а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до розбестити. 2) у знач. прикм. Морально зіпсований, з поганими, аморальними звичками. || Який виражає моральну зіпсованість. || у знач. ім. розбе/щений, ного, ч.; розбе/щена, ної, ж. Морально зіпсована людина. 3) …
7розбещення — я, с. Дія за знач. розбестити …
8розпещувати — розпестити (псувати когось надмірною увагою до нього, ніжністю, пестощами), розбещувати, розбестити, розніжувати, розніжити, зніжувати, зніжити, панькати, мазати, мазькати …
9розпускати — I = розпустити (привчати когось до поганих, аморальних звичок; потураючи комусь, робити його недисциплінованим, свавільним), розбещувати, розбестити, розкладати, розкласти, псувати, розпаскуджувати, розпаскудити, розтлівати, розтлити II ▶ див.… …
