радість
1радість — дості, ж. 1) Почуття задоволення, втіха, приємність. •• З [вели/кою] ра/дістю з готовністю, задоволенням, дуже охоче. З яко/ї ра/дості чому, для чого. 2) Особа, предмет, подія і т. ін., що викликають радісні почуття, тішать. || Приємна, втішна… …
2радість — (почуття вдоволення, приємність), радощі мн.; у[в]тіха (те, що втішає); відрада, розрада (те, що дає вдоволення); тріу[ю]мф (із приводу перемоги, успіху); просвіток, просвіт (тимчасове, короткочасне почуття) …
3радість — іменник жіночого роду …
4радість — [ра/д іс т ] дос т і, ор. д іс т у …
5життєрадість — іменник жіночого роду …
6на радість — прислівник незмінювана словникова одиниця …
7радісний — I (який відчуває / виражає радість; сповнений радости); зраділий (який відчув радість); у[в]тішний (який приносить утіху, радість; який виражає радість, удоволення); у[в]тішливий (який приносить утіху, радість); відрадний (який несе відраду,… …
8радісний — а, е. 1) Який відчуває радість із приводу чого небудь. || Який виражає радість. || Який має веселу вдачу; життєрадісний. 2) Сповнений радості, веселощів, приємностей і т. ін. || Який приносить, дає радість, втіху; відрадний. || Викликаний радістю …
9радіти — і/ю, і/єш, недок. Відчувати радість із приводу чого небудь. || за кого – що, з чого. Відчувати радість за кого небудь, з приводу чиїхось успіхів, приємних, радісних подій і т. ін. || кому, чому. Відчувати радість з якоїсь нагоди, з певного… …
10радіння — I рад іння я, с. 1) Дія за знач. радіти. 2) Те саме, що радість 1). 3) Обряд у деяких релігійних сектах, під час якого віруючі надто енергійними рухами тіла доводять себе до екстазу, фанатичної несамовитості. II р адіння я, с., заст. 1) Дія за… …