підживати
1відживати — а/ю, а/єш, недок., віджи/ти, иву/, иве/ш; мин. ч. віджи/в, жила/, жило/; мн. віджили/; док. 1) Закінчувати своє життя, існування; відмирати. Відживати своє. 2) Ставати знову живим; оживати. 3) перен. Виникати, з являтися знову (про почуття, думки …
2підживати — I а/є, недок., піджи/ти, иве/, док., розм. Трохи заживати, загоюватися. II а/ю, а/єш, недок., піджи/ти, иву/, иве/ш, док. 1) розм. Те саме, що піджина/тися. 2) рідко. Збільшуватися, прибувати …
3відживати — дієслово недоконаного виду …
4підживати — 1 дієслово недоконаного виду загоюватися розм. підживати 2 дієслово недоконаного виду ставати багатшим; збільшуватися розм …
5оживати — I = ожити 1) (відновлювати життєві сили), воскресати, воскреснути, відживати, віджити, відживлятися, відживитися, підживлюватися, підживлятися, підживитися, підноситися, піднестися (зі сл. душею , духом , душею й тілом ) 2) (про природу… …
6піджити — I див. підживати I. II див. підживати II …
7відживаючий — а, е. Дієприкм. акт. теп. ч. до відживати …
8відживлятися — я/юся, я/єшся, недок., відживи/тися, ивлю/ся, и/вишся; мн. віджи/вляться; док., рідко. Те саме, що відживати 2); оживати …
9віджити — див. відживати …
10одж... — див. відж...; напр.: оджа/лувати, оджахну/ти, оджива/ти, оджо/вувати і т. ін. див. віджалувати, віджахнути, відживати, віджовувати і т. ін …
- 1
- 2
