причарувати
1причарувати — див. причаровувати …
2причарувати — причаровувати (чарами, чаклуванням викликати в кого н. кохання до когось), причаклувати, привернути, привертати, приворожувати, приворожити, прилюбляти, прилюбити, присушити, присушувати …
3причарувати — дієслово доконаного виду …
4питво — а/, с. 1) Те, що п ють; напій. || Спеціально виготовлений напій для частування, запивання їжі і т. ін., звичайно хмільний. || За народними повір ями – трунок, яким намагаються привернути кохання, причарувати кого небудь. 2) Те саме, що пиття 1) …
5причаклувати — у/ю, у/єш, док., перех., рідко. Те саме, що причарувати …
6причарований — а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до причарувати …
7причарування — я, с. Дія за знач. причарувати …
8вабити — 1) (манити чим н. принадним, викликати бажання до чого н.), приваблювати, привабити, зваблювати, звабити, надити, принаджувати, принадити, знаджувати, знадити, манити, приманювати, приманити, тягти, тягнути, притягати, притягувати, притягти,… …
9зачаровувати — 1) = зачарувати (справляючи надзвичайно приємне враження, викликати почуття захоплення своєю привабливістю, чарівністю), заворожувати, заворожити, чарувати, у[в]чаровувати, у[в]чарувати, захоплювати, захопити, підкоряти, підкорити, покоряти,… …
10привертати — I = привернути (часто зі сл. до себе якимись діями, словами тощо викликати прихильність, довіру до себе), прихиляти, прихилити, притягати, притягувати, притягти, притягнути, принаджувати, принадити, приваблювати, привабити, приманювати, приманити …
- 1
- 2
