притихати
1притихати — а/ю, а/єш, недок., прити/хнути, ну, неш, док. 1) Переставати утворювати які небудь звуки; затихати. || перен. Переставати виявляти ознаки діяльності; завмирати. || Припиняти розмову, гомін, крик і т. ін.; замовкати. || безос. 2) Поступово… …
2притихати — дієслово недоконаного виду …
3заглухати — а/ю, а/єш, недок., заглу/хнути, ну, неш; мин. ч. заглу/х, ла, ло і заглу/хнув, нула, нуло; док. 1) Переставати звучати, сприйматися на слух; затихати. || Переставати працювати, припиняти свою дію, зупинятися (про мотор, двигун і т. ін.). 2) перен …
4надтихати — а/ю, а/єш, недок., надти/хнути, ну, неш, док., розм. Трохи притихати, вщухати; зменшувати свою силу …
5примовкати — а/ю, а/єш, недок., примо/вкнути, ну, неш, док. 1) Переставати говорити, співати, кричати і т. ін. на якийсь час. || Переставати видавати звуки; притихати. || Переставати обговорювати що небудь. || перен. Переставати рухатися від припинення вітру… …
6притихання — я, с. Дія за знач. притихати …
7притихнути — див. притихати …
8прищухати — а/ю, а/єш, недок., прищу/хнути, ну, неш, док., розм. Переставати рухатися, говорити, шуміти; притихати …
9замовкати — замовкнути (припиняти розмову, спів тощо; переставати видавати які н. звуки), змовкати, змовкнути, у[в]мовкати, у[в]мовкнути, мовкнути, затихати, затихнути, у[в]тихати, у[в]тихнути, стихати, стихнути, притихати, притихнути, примовкати,… …
10затихати — I = затихнути (про звуки, шум тощо переставати чутися, лунати), стихати, стихнути, у[в]тихати, у[в]тихнути, тихнути, тихішати, тихшати, стишуватися, стишитися, у[в]щухати, у[в]щухнути; заглухати, заглухнути, глухнути, гаснути, згасати, згаснути,… …
- 1
- 2
