принадність
1принадність — ності, ж. Властивість за знач. принадний …
2принадність — іменник жіночого роду …
3привабливість — (якість, властивість, яка притягає до кого / чого н., робить його привабливим), привабність, приваба, звабливість, зваба, принада, принадність, чарівність, чарівливість, чари мн …
4приваба — и, ж. 1) Те, що притягає, робить привабливим, приємним; привабливість. || поет. Краса, принадність. || Те, що захоплює, приносить задоволення; спокуса. 2) розм. Жінка, якій властиві привабливість, принадність …
5пов'янути — ну, неш, док. 1) Утратити свіжість; усохнути (про рослини). || Утратити свіжість, пружність; стати кволим (про людське тіло). || перен. Утратити принадність, потьмаритися, стати невиразним. 2) перен. Утратити рухливість, бадьорість; зробитися… …
6причаровувати — ую, уєш, недок., причарува/ти, у/ю, у/єш, док., перех. 1) заст. За упередженими уявленнями – чарами привертати когось до кого небудь, викликати кохання до когось. 2) також зі сл. до себе. Викликати до себе потяг, симпатію, любов. || перен.… …
7зваба — и, ж. 1) Те, що приваблює, манить, спокушає. 2) Принадність, чарівність …
8потемніти — і/ю, і/єш, док. 1) Док. до темніти 1). || Стати менш освітленим, повитися темрявою, мороком. 2) безос. Про настання сутінків, вечора, ночі. 3) Утратити яскравість, блиск; потьмяніти. || перен. Утратити принадність для кого небудь. 4) перен. Стати …
9чудесний — а, е. 1) заст., розм. Який має, містить у собі чудо; сповнений чудес, надприродний. 2) Прекрасний, чарівний, принадний. || у знач. ім. чуде/сне, ного, с. Те, що має надзвичайну чарівність, принадність …
10грация — циї, ж. Рс. Краса жіноча врусі, елегантність, жіноча принадність …
- 1
- 2
