пригніченість
1пригніченість — іменник жіночого роду …
2пригніченість — ності, ж. Стан за знач. пригнічений 3) …
3пригнічення — 1) (психічний стан людини), депресія, пригніченість, пригноблення, пригнобленість, приголомшення, приголомшеність Пор. пригнічений I, спустошеність 2) див. гніт I …
4пригнічення — я, с. 1) Дія за знач. пригнітити, пригнічувати. 2) Те саме, що пригніченість …
5кислий — а, е. 1) Який має своєрідний гострий смак, схожий на смак оцту, лимона тощо. || у знач. ім. ки/сле, лого, с. Що небудь кисле. 2) Який утворився внаслідок бродіння. || Якого виділяють бродильні речовини; прокислий (про запах). 3) перен.… …
6убитий — I (вби/тий), а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до убити I 1), 4 7). || уби/то, безос. присудк. сл. || у знач. ім. уби/тий, того, ч.; уби/та, тої, ж.Той (та), кого позбавили життя. Убитий горем. 2) у знач. прикм., перен. Пригнічений, засмучений. ||… …
7дискомфорт — у, ч. 1) Незручність, порушення або відсутність належних умов, потрібних для нормальної життєдіяльності організму, виконання певної роботи і т. ін.; невигода. 2) Душевна незадоволеність, пригніченість, викликана якими небудь обставинами …
8прибитий — а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до прибити 1 6). || приби/то, безос. присудк. сл. 2) у знач. прикм., розм.Який виражає пригніченість. Прибитий вигляд. || Ледве чутний, слабкий (про голос). || Пригнічений, принижений (про людину) …
9сопор — а, ч. Глибока пригніченість свідомості з втратою довільної та збереженням рефлекторної діяльності; подальше пригнічення свідомості призводить до коми …
10дистимічний — а, е. Стос. до дистимії. •• Дистимі/чний ро/злад загальна пригніченість, відсутність інтересу до нормальних дій повсякденного життя та постійна хандра …
- 1
- 2
