привертати
1привертати — а/ю, а/єш, недок., приверну/ти, верну/, ве/рнеш, док. 1) перех., часто у сполуч. зі сл. на себе, до себе.Приваблювати (чий небудь погляд). || у сполуч. зі сл. інтерес. Зацікавлювати. Привертати увагу. 2) перех. Спонукати приєднатися до кого ,… …
2привертати — I = привернути (часто зі сл. до себе якимись діями, словами тощо викликати прихильність, довіру до себе), прихиляти, прихилити, притягати, притягувати, притягти, притягнути, принаджувати, принадити, приваблювати, привабити, приманювати, приманити …
3привертати — дієслово недоконаного виду …
4зацікавлювати — юю, юєш, недок., заціка/вити, влю, виш; мн. заціка/влять; док., перех. і рідко неперех. 1) Викликати цікавість у кого небудь, привертати чиюсь увагу. || чим. Привертати увагу якою небудь рисою, особливістю. 2) у чому. Приваблювати вигодою або… …
5приваблювати — юю, юєш, недок., прива/бити, блю, биш; мн. прива/блять; док., перех. і без додатка. 1) Викликати у кого небудь інтерес, відкривати перед кимсь цікаві можливості; зацікавлювати. || у сполуч. зі сл. увага. Звертати на себе чиюсь увагу. || перев. у… …
6причаровувати — ую, уєш, недок., причарува/ти, у/ю, у/єш, док., перех. 1) заст. За упередженими уявленнями – чарами привертати когось до кого небудь, викликати кохання до когось. 2) також зі сл. до себе. Викликати до себе потяг, симпатію, любов. || перен.… …
7вабити — 1) (манити чим н. принадним, викликати бажання до чого н.), приваблювати, привабити, зваблювати, звабити, надити, принаджувати, принадити, знаджувати, знадити, манити, приманювати, приманити, тягти, тягнути, притягати, притягувати, притягти,… …
8афішувати — у/ю, у/єш, недок. і док., перех. Виставляти що небудь напоказ; привертати загальну увагу до чого небудь; рекламувати …
9виставляти — я/ю, я/єш, недок., ви/ставити, влю, виш; мн. ви/ставлять; док., перех. 1) Виймати що небудь вставлене, укріплене (вікно, раму, двері і т. ін.). 2) Забираючи звідки небудь, ставити назовні. || Ставити назовні, приладновуючи для чого небудь. 3)… …
10впадати — I (упада/ти), а/ю, а/єш, недок., впа/сти (упа/сти), впаду/, впаде/ш, док. 1) перев. недок.Вливатися, втікати в річку, море, озеро тощо. || розм., рідко. Пролягати, вести кудись, у щось (про дорогу і т. ін.). || заст. Потрапляти в певні обставини …
