попередній рік

  • 121облишати — а/ю, а/єш, недок., обли/шити, шу, шиш, док., перех., з інфін. і без додатка, розм. 1) Переставати чим небудь займатися, припиняти щось робити. || Позбавляти кого небудь своєї уваги, піклування, обходити, обділяти чим небудь. || Переставати… …

    Український тлумачний словник

  • 122обмовлятися — я/юся, я/єшся, недок., обмо/витися, влюся, вишся; мн. обмо/вляться; док. 1) про що, із спол. що і без додатка. Ненароком висловлювати те, чого не слід; проговорюватися. || Помилково вживати слово або фразу замість інших, потрібних. 2) Вносити… …

    Український тлумачний словник

  • 123одумуватися — уюся, уєшся, недок., оду/матися, аюся, аєшся, док. 1) Відмовлятися, відступати після роздумів від попередніх, звичайно необачних, намірів, планів і т. ін. 2) перев. док., розм. Опам ятатися, отямитися …

    Український тлумачний словник

  • 124осаджувати — ую, уєш, рідко осаджа/ти, а/ю, а/єш, недок., осади/ти, аджу/, а/диш, док., перех. 1) Різко затримувати, уповільнювати хід, біг коня; зупиняти на скаку. || Примушувати подаватися, відступати назад. 2) перен. Примушувати кого небудь вгамовувати… …

    Український тлумачний словник

  • 125останній — я, є. 1) Який закінчує собою ряд однорідних предметів, явищ, дій і т. ін.; такий, після якого немає іншого подібного; прот. перший. || Який залишається до кінця чого небудь. || Який завершує собою який небудь цикл, певну працю і т. ін. || Те саме …

    Український тлумачний словник

  • 126отож — I част. 1) підсил., розм. Уживається для вираження зв язку з попереднім і зосередження уваги на тому, про що буде йти мова далі; так от, і от. || Уживається для підведення підсумку до сказаного; ото. 2) спонук. Уживається з дієсловами наказового… …

    Український тлумачний словник

  • 127палімпсест — а, ч., лінгв. Старовинний рукопис, звичайно пергаментний, з якого стерто попередній текст і на його місці написано новий. || перен. •• Алкого/льний палімсе/ст мед. розлад пам яті у вигляді втрати згадок про події, коли хворий був у стані сп… …

    Український тлумачний словник

  • 128палінодія — ї, ж. 1) У давньогрецькій поезії – вірш, у якому автор зрікався сказаного в своїх попередніх віршах. 2) перен. Швидке змінювання поглядів, думок …

    Український тлумачний словник