покута
1покута — панихида, траур , зап. (Даль). Из польск. роkutа, чеш. pokuta покаяние; наказание ; см. Бернекер 1, 602; Маценауэр, LF 13, 174. Далее связано с кутать …
2покута — и, ж. 1) Визнання своєї провини, вияв жалю з приводу неї; каяття. 2) Покарання за вчинений злочин, провину, поганий учинок і т. ін. 3) іст. Церковне покарання за злочини або гріхи; епітимія. Накласти покуту. Нести покуту …
3покута — Церковне покарання за гріхи у вигляді церковної заборони або наказу виконати певну кількість молитов, поклонів, здійснити паломництво, яке священнослужитель сповідник накладає на каяника відповідно до тяжкості скоєних ним гріхів; єпитимія …
4покута — 1) (визнання своєї провини, вияв жалю з приводу неї), каяття, покаяння, покутування 2) (покарання за вчинений злочин), кара …
5покута — іменник жіночого роду …
6покута — кара за гріхи, покаяння …
7отпука — покута …
8ПОКУТ — муж., смол. кладбище; | пск., твер. приют, укромное местечко. Покута жен., смол. служенье по покойнике, панихида; | черное, жаль, жалевое, печальное (платье), нем. траур. | зап. эпитимия. Покутье ср. кут, угол, тупик; | покутье зап. юж красный… …
9ТРАУР — муж., нем. жаль, печаль, плач, жалоба, зап. покута, принятые обычаем внешние признаки грусти, по близком покойнике; черная одежда, печальное, жалевое платье. Она в жалевом ходит. Семья эта в печали, в жали, в жалях. В жалях серег не носят. Она в… …
10Покутники — (укр. покутники), Славянская Церковь Святого Духа (укр. Слов’янська Церква Святого Духа) – религиозное движение, отколовшееся от Украинской грекокатолической церкви (УГКЦ). Содержание 1 Возникновение …
- 1
- 2
